Директора атомної станції таки звільнили з роботи після того, як його сина запідозрили у завданні смертельних травм. Як це розуміти? З одного боку, батько ніби за сина не відповідає — той вже давно повнолітній і мав би понести відповідальність за скоєне відповідно до закону. З іншого — «відмазати» сина від тюрми за скоєний злочин вже давно стало для впливових українців справою честі.
Тебе просто не зрозуміють, якщо твого сина посадять до тюрми як звичайного «лоха»! Скільки слідчих, суддів та прокурорів буквально озолотилися, виводячи з-під криміналу синів та дочок поважних батьків! Після чого вже самі змушені були рятувати своїх дітей від ув’язнення — нащадки правоохоронців теж входять у нас до списку тих, хто «не сидить». Ніхто цьому не дивується, усі сприймають такий стан справ як належне. Слово «репутація» втратило у нас своє значення, не встигнувши його набути. Бо це у них, там, де не все вирішують гроші та зв’язки, великий начальник одразу подає у відставку, коли хтось із його родичів потрапляє у неприємну ситуацію. Таким чином рятується репутація. І власна, і, що головне, організації, яку ти представляєш. Ну яка може бути довіра до генпрокурора, чий син вбиває людину у нічній аварії, після чого не відбувається нічого. Взагалі! Кожен із вас легко згадає хоча б одну історію про те, як син чи дочка начальника відбулася легким переляком замість того, щоб сісти за скоєне до тюрми. І тут раптом така оказія! Чого було звільняти директора АЕС? Він же сам нічого не скоїв? Дехто стверджує, що злочином сина скористалися вороги директора, які сплели йому постоли. Цілі теорії висувають на доказ такої версії. Мені ж ближче інше пояснення того, що склалося. Воно звучить дещо фантастично, але чому б і ні? Отож, як на мене, звільнення директора АЕС було викликане бажанням зберегти репутацію підприємства і самого директора. Щоб поки буде тривати слідство, над правоохоронцями не висіла могутня постать керівника потужної енергетичної установи, який, так вже сталося, є фактичним хазяїном навколишньої території. Скажете, що такого у нас не може бути? А я відповім, що може! Ми ж усі змінюємося у ці суворі воєнні часи! Тож нехай живе репутація! А щодо сина директора, якого звинувачують у вбивстві, щось мені підказує, що і його репутація у підсумку не дуже постраждає. Якось так…