Шість років минуло з того дня, коли Анатолія Озімковського, який тоді керував у Рівному відділенням Ощадбанку, звинуватили у недостачі п’яти з половиною мільйонів гривень, за тодішнім курсом — майже 700 тисяч доларів. Вирок оголошено — ані винуватців зникнення грошей, ані самих грошей суд та слідство «не знайшли».
На початку листопада 2011 року тодішній головний бухгалтер Рівненського відділення Ощадбанку Галина Хижняк написала в обласне управління міліції заяву про нестачу у сховищах банку 5,5 мільйона гривень і звинуватила у цьому тодішнього керівника відділення Анатолія Озімковського. Натомість через кілька днів заявницю Галину Хижняк заарештували й помістили в слідчий ізолятор. Туди ж потрапили ще дві працівниці банку — старший контролер-касир Надія Пастухова та завідувачка сектора касових операцій Олена Мойсеєць. У неволі вони провели рік і чотири місяці, а потім їх звільнили.
Про те, що «жіноча банда крала гроші в банку», написали чи не усі видання, адже про це авторитетно заявляли слідчі з управління СБУ. Та врешті не знайшли ні осіб, які викрали мільйони з банку, ні самих мільйонів. Їх уже ніхто і не поверне. Суд допитав понад сотню осіб, вирок оголошено більш ніж через шість років після заяви Галини Хижняк: виплачувати завдані банку збитки зі своїх зарплат і пенсій мають три засуджені жінки, по 1,83 мільйона гривень кожна. Очевидно, що таких сум вони не виплатять ніколи.
Галина Хижняк з чоловіком та родина Анатолія Озімковського давно підтримували дружні стосунки, знайомі були років з двадцять до цих подій. З 1992 року працювали разом у банку «Відродження», у 1995-1998 роках — у банку «Зевс», а з 1999-го– в Ощадбанку. На суді Галина Хижняк розповіла, що у всіх банках, де Озімковський був керівником, вона працювала головним бухгалтером. Схему «позичання» грошей у сховищі банку на нетривалий час вони знали давно і неодноразово так робили. Гроші завжди вчасно повертали, і про це ніхто не знав.
Та цього разу вийшло інакше. На початку січня 2010 року головбух почула розмову про те, що керівництво взяло великі кредити в доларах, а курс зріс та, відповідно, зріс розмір одноразових платежів. Виплачувати стало скрутно. Озімковські вирішили продати ТЦ «Юляна», що поряд з обласним відділенням банку у Рівному (більш відомий за розташуванням в ньому польського візового центру), гадаючи, що продати зможуть швидко й погасять свої кредити. Однак гроші були потрібні вже. Головний бухгалтер доступу до каси не має, тож без залучення інших працівників, а також і керівників кількох районних підрозділів, які на час ревізії мали допомогти перекрити нестачу, провести цю операцію було неможливо.
Того ж місяця Надію Пастухову попросили принести в кабінет керівника «перший транш» — близько 250 тисяч гривень. Керівник її нібито заспокоїв, що усе поверне, тільки-но продасть торговий центр. Таких епізодів пані Хижняк пригадала близько десятка, суми були різні. Коли приїздили ревізори, з ними спілкувалася вона, вказівки підлеглим, як приховати нестачу, теж давала вона. Усі, звичайно ж, добре знали, на що йдуть, та чи могла Галина Хижняк відмовитися й не робити цього? Теоретично так. Насправді жоден учасник цих операцій виконувати вказівки не відмовлявся і керівництву про порушення не повідомляв. Усіх запевнили, що усі, кому треба, про це знають, і переживати не потрібно. Згодом на суді Галина Хижняк сказала, що її використали не лише як головного бухгалтера, але і як друга сім’ї. Підстав не довіряти одне одному у них не було, до того ж, пані Галина вважала себе в чомусь зобов’язаною, бо свого часу Озімковський дуже допоміг їй з роботою, купити квартири, зробити в них ремонт.
«Юляну» Озімковським продати не вдалося. Навесні 2011-го головбух нагадала, що гроші потрібно повернути й що не можна так довго прикривати таку велику нестачу. Озімковський образився, стосунки через гроші стали прохолодними. А до осені загострилися настільки, що в листопаді Галина Хижняк заявила про нестачу 5,5 мільйона гривень в УМВС в Рівненській області.
Озімковський проходив по справі як свідок і жодного разу в суд не прийшов. Сказав, що має проблеми зі здоров’ям і буде свідчити лише через скайп. Він повідомив, що нічого не знав про операції своїх підлеглих з такими великими сумами, а з Хижняк підтримував лише ділові відносини. Ніякої дружби родинами, мовляв, не було.
Фарс з допитом законспірованих свідків, яких не бачили учасники судового засідання, а лише чули їхні спотворені голоси, не вдався. Їхні свідчення про те, нібито головний бухгалтер просто в сумці, аж було видно пачки грошей, виносила їх з банку, були плутані, не збігалися й не знайшли жодного підтвердження. Ще на суді за характером свідчень та манерою говорити підсудні швидко здогадалися, кого «законспірували». Згодом суд критично оцінив ці свідчення, назвав їх сумнівними та нелогічними й при прийнятті рішення не взяв їх до уваги взагалі.
Галина Хижняк, Надія Пастухова та Олена Мойсеєць своєї вини не визнали. Через чотири роки судового розгляду Володимир Цуняк, адвокат Галини Хижняк, подав клопотання про повернення справи на додаткове розслідування. Суд погодився. У своєму рішенні суд вказав на близько 30 пунктів, які додатково мав виконати слідчий. Але час, як відомо, працює проти слідства. Якщо слідчі дії одразу не було виконано якісно, то з роками справа втрачає можливість одержання об’єктивних доказів. Прокуратура області оскаржила це рішення, й Апеляційний суд області постановив повернути справу в міський суд, завершити її розгляд й оголосити вирок. Через кілька місяців 15 томів справи про розкрадання мільйонів з Ощадбанку повернулися до того ж судді.
Суд тривав ще більше року і так і не встановив, хто ж виніс гроші з банку і куди вони поділись. Відтак з усіх підсудних зняли обвинувачення в організації злочинної групи, в розкраданні та деяких інших інкримінованих їм злочинах. Суд дійшов до висновку, що розтрата сталася через несумлінне ставлення підсудних до своїх посадових обов’язків, і призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі на кілька років, але одразу й звільнив від нього за строком давності. П’ять з половиною мільйонів гривень банку вони мають сплатити солідарно, тобто в однакових частинах.
Галина Хижняк після звільнення з СІЗО влаштувалася працювати на одне з рівненських підприємств, але через серйозну травму ноги більше там не працює. Після відсторонення від посади вона повернулася в Ощадбанк на кілька днів, написала заяву на звільнення й отримала компенсацію від банку. Зараз керує кафе-баром свого чоловіка. З її пенсії та зарплати відраховують 50% на користь Ощадбанку.
Повернутися й звільнитися стало можливим після того, як в банку змінилося керівництво. Ощадбанк запідозрив Анатолія Озімковського у заподіянні банку збитків на 8 мільйонів гривень (ідеться вже про іншу справу). За цим фактом відкрили кримінальне провадження, а його з посади звільнили. Він судився за незаконне звільнення, суд його нібито поновив, але у крісло керівника Озімковський більше не повернувся.
Озімковським закидали володіння кількома приватними фірмами, які займаються нерухомістю. Щодо «Юляни», то Антоніна Озімковська досі є керівником цього товариства, власник — Леонід Очковський з Хрінників. Засновником і власником ТзОВ «Укренергоресурс» є Ганна Пресман зі Здовбиці, а керує ним теж Антоніна Озімковська. Зареєстроване це товариство у Рівному на вул.Княгині Ольги, 8, основним видом його діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Світлана Федас
