Перше скоєне у цьому році вбивство на Рівненщині вражає не тільки кривавими подробицями, смертю від різаних ран 30річного чоловіка, а й тим, що й досі, хоч минув тиждень, не тільки не вдалося розшукати вбивцю, а й з’ясувати причини та обставини жахливої різанини на вулиці Черняка у Рівному.
Бригада швидкої допомоги прибула на місце пригоди близько першої години в ніч на 16 січня за викликом зі служби радіотаксі 068. Смерть 30річного рівнянина Олександра Я. з вулиці Шухевича була очевидною, а його товариш і одноліток Андрій Б. з порізаними колінами, щокою, рукою і проникаючим ножовим пораненням черевної порожнини потребував термінової госпіталізації. Відтак спершу його помістили у реанімацію, а через день після операції перевели у відділення ургентної хірургії. Міліція, не відступаючи від своєї давньої звички замовчувати нерозкриті злочини, лише у понеділок лаконічно повідомила, що підозрювана у скоєнні вбивства особа встановлена, але ще розшукується. Як вдалося з’ясувати «РВ», розшукують правоохоронці 20річного рівнянина Івана В. А потерпілий, який вижив — Андрій Б., начебто і хотів би пригадати подробиці того трагічного вечора, та не може. У розмові з кореспондентом «РВ» пан Андрій розповів: — Фізично я вже почуваюся краще, хоча, за словами рідних та лікарів, однією ногою вже був у могилі — мав сильний внутрішній крововилив. Натомість психологічно й досі вкрай важко, не можу оговтатись від того, що сталося, змиритися з втратою товариша. Ми дружили з Олександром майже з дитинства, разом навчалися в паралельних класах у ЗОШ №25, жили в одному будинку на вулиці Шухевича. У 2001 році на весіллі в Сашка я був молодшим дружбою, і наші стосунки стали ще тісніші, завжди мали про що поговорити, і загалом про життя, і зокрема про роботу, оскільки обоє займалися ремонтами. Тому одна з перших версій міліції про те, що це я міг вбити Олександра під час сварки, мене просто шокувала. І рідні, і слідчі кажуть: може, щось пригадаєш, бо поки не спіймали зловмисника, ти єдиний, хто може сказати, як все було. Я ж і сам цього хочу, навіть молився, просив Бога, щоб пригадати все, але... Може, якісь таблетки, уколи, гіпноз чи ще щось таке є, які б освіжили мою пам’ять, я на все згоден. Правду кажучи, ми з Олександром ніколи не зловживали спиртним. В обох — робота, у нього — дружина, двійко малих дітей, яких він дуже любив. Звісно, ми часто відпочивали разом, але завжди без «перебору». У вівторок 15 січня я прийшов додому до Сашка близько 16 години. Випили десь по 100 г «Хортиці» за святого Василя, спілкувалися, його дружина Аня з нами була. Потім пішли забрали його двох донечок-близнят, яким по 4,5 року, з дитсадка, завели їх додому, а самі вирішили продовжити святкування і подалися в центр міста, зайшли в кафе «Аміго». Фактично на цьому, коли Сашко ще живий і ми в кафе, мої чіткі спогади закінчуються. Що було потім, ледве пригадую — забагато випив. Лише уривками спливають у пам’яті якісь окремі епізоди, але щоб повну картину скласти, згадати у подробицях все, що було того вечора... Після закриття «Аміго» об 11 вечора ми начебто маршруткою під’їхали на вулицю Черняка, потім у бар «Адоней», що на вулиці Гагаріна, зайшли. Якось туманно я ще пригадую, як у це кафе заходили, за який столик присіли. Натомість про те, що було опісля, нічого — в пам’яті цілковитий провал. Те, що того вечора кількість спиртного була надмірною, я не заперечую. Але, повірте, в мене ніколи не було такого, щоб, випивши, я почав до когось чіплятися, конфліктував. Олександр так само за характером врівноважений, спокійний. Як мені стало відомо, у черговій версії правоохоронців щодо причин конфлікту фігурують вже якісь дівчата. Начебто ми почали до них чіплятися, а хтось став на їхній захист. Що на це можна сказати? В Сашка молода, гарна дружина, я знаю, як він її любить, навіщо йому когось шукати на стороні. Я хоча й неодружений, але не схильний до спонтанних знайомств. Звісно, теоретично можна припустити, що ми могли звернули увагу на якусь дівчину. Але щоб образити?! Що ж таке ми могли зробити, щоб з нами вчинили самосуд, так жорстоко розправились?! Зрештою, якщо таки й був якийсь конфлікт і ми насправді перед кимсь завинили, то чому ображені не повідомили у міліцію? Я не вірю, що нападник був один. Я сильно порізаний, Сашко жорстоко побитий і порізаний — сумнівно, що це одних рук справа.
