Українські зоозахисники вже давно вимагали від влади заборонити в Україні звіроферми, на яких вирощують хутрових тварин. Тобто норок, нутрій, песців та лисиць. Днями до боротьби проти хутрових ферм долучилися і народні депутати, серед яких рівненські Вадим Сидорчук та Сергій Євтушок, зареєструвавши проект закону, відповідно до якого до 2025 року хутрове виробництво в Україні буде заборонено.
За підрахунками народних депутатів, в Україні у 2018 році було загалом 37 хутрових ферм, на Рівненщині — шість, на кожній з яких — до 3000 звірів. Проте останнім часом звіроферм поменшало. До прикладу, відмовився від вирощування тварин на хутро СВК «Замчисько», що у Костопільському районі. Попит на хутро періодично падає, залежно від модних тенденцій. А окрім того, на українському ринку його активно витісняє значно дешевше — китайське.
Народні депутати, які зареєстрували законопроект, пояснюють, що хутрові ферми — не тільки жорстокі щодо тварин, а й шкідливі для людей. У пояснювальній записці до законопроекту йдеться:
«Щорічно в Україні «обробляють» понад 630 тис. тварин, серед яких більшість — норки, на яких зосереджена хутряна промисловість в державі. Відповідно до статистичної інформації, протягом 2012-2017 років підприємства, які вирощують хутрових звірів, діяли з від’ємним фінансовим результатом, тобто продемонстрували свою нерентабельність.
Світовий банк відносить хутрові ферми до п’ятірки найнебезпечніших виробництв на планеті, зважаючи на забруднення ґрунтів важкими металами. Фахівці у галузі тваринництва неодноразово констатували, що забруднення навколишнього середовища послідом цих тварин сприяє поширенню патогенів, які виникають внаслідок надмірного використання антибіотиків на фермах. Йшлося, зокрема, про наявність у відходах метицелін-резистентного стафілококу — смертельно небезпечної бактерії, що є збудником сепсису та пневмонії. Також хутрові ферми спричиняють викиди аміаку, метану та інших газів у повітря.
Серед інших речовин, які використовуються або виділяються під час дублення й фарбування шкір та хутра, є алюміній, хлор, хлорбензол, мідь, етиленгліколь, свинець, метанол, нафталін, сульфатна кислота, толуен, формальдегіди, які сприяють розвитку онкологічних захворювань і знижують фертильність жінок та чоловіків.
Йдеться також про забруднення поверхневих та ґрунтових вод, суттєве зниження показників родючості ґрунтів, накопичення в них важких металів, термін виведення яких охоплюється століттями.
На сьогодні ряд країн встановили заборони на розведення хутрових тварин. Першою у 2000 році стала Велика Британія, згодом Австрія, Австралія, Македонія. У Боснії та Герцеговині така діяльність підпаде під заборону по завершенні перехідного періоду з 2029 року, а в Бельгії, Данії, Німеччині — з 2023 року; Нідерландах (країні, другій за обсягами виробництва хутра норки в Європейському Союзі) — з 2024 року; Норвегії — 2025 року. Італія та Швейцарія пішли шляхом висунення надвисоких якісних вимог до умов утримання хутрових тварин на фермах, що де-факто зумовило припинення функціонування таких ферм».
Законопроект пропонує не лише до 1 січня 2025 року закрити всі звіроферми, а й на перехідний період зробити суворішими норми їхнього функціонування, зокрема, щодо умов утримання тварин.
Фахівці, які працюють у цій сфері, наполягають, що закриття звіроферм — значно небезпечніше, аніж їхнє функціонування. Перш за все, з тих же екологічних причин.
Марія Свінтозельська, власниця та директорка дубенського ПП «Сіагрус», яке вирощує хутрових тварин:
— Кажуть, звіроферми негуманно поводяться зі звірами? А з безпритульними дітьми чи людьми, які перебиваються по підвалах, у нас в країні гуманно поводяться? Звірі на наших фермах ситі, у хороших умовах. По-друге, ніхто над звірами не знущається. Хтось із високопосадовців недавно по телевізору заявив, що шкуру знімають з живих звірів. Це могла сказати тільки далека людина. Я б хотіла подивитися, як з живої тварини можна зняти шкуру. Якщо вже говорити про гуманізм, то відмовмося тоді від м’яса, заборонімо ферми свиней, корів, курок, не носімо шкіряного взуття та сумок.
Закриття нашої галузі потягне за собою скорочення багатьох робочих місць. Окрім того, звірі — це насамперед санітари, які їдять відходи з боєнь, птахоферм. Якщо не буде звіроферм, то усі відходи від курок, телят, корів, свиней почнуть просто закопувати, що якраз і вплине на стан екології та ґрунтів. Буде страхіття, бо ж йдеться про тисячі тонн відходів. Кажуть, що за п’ять років побудують ветсанзаводи, які перероблятимуть ці відходи. Але хто перероблений продукт їстиме, якщо звіроферм не буде? Колись люди не були дурні, будуючи при кожному м’ясокомбінаті невеличку звіроферму.
Гній смердить? А скільки хімії зараз кожна людина їсть і виливає у каналізацію? Це не шкідливе? Звіроферми — за селами, і запах від них значно слабший, аніж від свиноферм. Ґрунт відходами також не забруднюється. У мене чоловік працює на полях, то бере залюбки гній з нашої ферми — і ви б побачили, який ячмінь родить. Селітри не треба.
Для вичинки хутра багато хімікатів не використовуємо. Користуємося в основному оцтом, сіллю, хромом та натуральними обробками жиру. Я сама вичиняла шкірки і зараз працюю на фермі, тому вибираю щонайкраще, аби було нешкідливо і моїм людям, і мені.
В Україну масово везуть китайські шуби — вони дешеві, гарно виглядають, але які вони неякісні! Тільки людина потрапляє під дощ чи спітніє, шуба починає лізти клаптями. А наші шуби можна 15 років носити — і вони хіба трохи колір втратять. Але китайські шуби наш бізнес витісняють. Зараз він не дуже рентабельний, але ми виплачуємо зарплати, сплачуємо податки і сподіваємося на щось краще. Якщо звіроферми депутати заборонять, то зроблять тільки зло для України.
Алла САДОВНИК.
