Днями в Острозькій академії відбулася презентація унікального англо-україномовного проекту — книг українського письменника Володимира Цибулька «Око на дзвіниці» та американо-українського Юрія Тарнавського «Короткі хвости».
— Тільки вчора ми забрали книги з друкарень і маємо за честь, що першими з ними ознайомляться студенти Острозької академії, — відзначив Юрій Тарнавський. З його слів, завдяки тонкому володінню Цибульком мистецтвом слова його твори не можливо перекласти іншою мовою. А от Тарнавському це вдалося. Мабуть, через те, як зазначив сам перекладач, що знайомі ці люди досить давно, от і встигли хоч трішки зазирнути в душі один одного. Презентація пройшла в жартівливо-урочистій атмосфері. Бажаючим зустрітися з гостями не завадило навіть їхнє запізнення на одну годину. Атмосферу в залі швидко розрядив Олександр Ірванець, за словами Володимира Цибулька, «продюсер знайомців». Як відзначають літературознавці, Юрій Тарнавський і Володимир Цибулько — абсолютно різні автори. Цибулько майстерно відтворює внутрішні переживання героя, не переповідає історій, а працює з мовою. Тарнавський — українець, що довгий час живе у США, належить до нью-йоркської групи письменників, екзистенціаліст. Цей письменник, за його власними словами, у свої твори не вносить елементи автобіографії. Книга «Короткі хвости» представлена у вигляді окремих оповідань, написаних на американський манер. За своєю суттю вони комічні. У зарубіжного читача викликають сміх, а ось українським сприймаються з іронією. Це література для гурмана: хтось у захваті, комусь не до вподоби. Юрій Тарнавський не боїться бути непочутим. Його творчість не для широкого загалу. Він просто шукає «свого читача». Крім оповідань, він плідно працює і в драматичному мистецтві. На зустрічі письменники порушили тему вульгаризації української літератури. Як влучно відзначив Володимир Цибулько, «матюкатися треба вміти». Головне — не переступати межу. Колись з допомогою брутальності намагалися викорінити «радянщину» з літератури, нині — це засіб дорівнятися до сотні таких же «язикатих» представників «масової літератури». Кожний творчий рядок повинен опиратися на жорстку критику з боку його автора, удосконалюватися мовними засобами. Наприкінці презентації ректор Національного університету «Острозька академія» Ігор Пасічник подарував сім’ї Тарнавських Острозьку Біблію і побажав «хворіти лише однією хворобою — Острозькою академією». Володимир Цибулько погодився з ректором, пообіцявши привезти з собою наступного місяця ще одну визначну постать.
