Розмовами про те, що Рівенський музично-драматичний театр готує постановку польського режисера за п’єсою польського драматурга про кохання французької письменниці Аврори Дюпен, відомої як Жорж Санд, та польського композитора Фредеріка Шопена, керівництво театру заінтригувало давно: до нас, у провінційне містечко, приїхав іноземний, хоч не з такого й далекого зарубіжжя, режисер.
Розмовами про те, що Рівенський музично-драматичний театр готує постановку польського режисера за п’єсою польського драматурга про кохання французької письменниці Аврори Дюпен, відомої як Жорж Санд, та польського композитора Фредеріка Шопена, керівництво театру заінтригувало давно: до нас, у провінційне містечко, приїхав іноземний, хоч не з такого й далекого зарубіжжя, режисер. Сам лише цей факт мав продемонструвати, що наш театр, хоч і не має свого режисера, але успішно працює і відшуковує щось оригінальне. А режисера Богдана Порембу, вочевидь, привабила ідея чергової постановки «Літа в Ноані» вже у третій країні, до цього він ставив її, як написано у програмці, в Польщі та Білорусі. Поремба приїхав працювати до Рівного не один, а разом з польським художником кіно та театру Єжи Скжепіньським, з яким і раніше разом працювали, та білоруським художником-постановником Аллою Грибовою. Що стосується саме художнього боку постановки, яку вперше показали рівенській публіці 7-8 лютого, то результат виправдав затрати: костюми, сценографія, декорації, світло — усе вражало нескромною красою, усе, окрім самої вистави. Після її закінчення у день прем’єри поляки та директор театру Володимир Петрів, як годиться, розкланялись один перед одним зі словами захоплення та вдячності, однак насправді захоплюватись немає чим: у виставі не прозвучало нічого, окрім виразної польської ідеї, а все, що стосується історії кохання Жорж Санд і Фредеріка Шопена, було лише словами, проговореними в глядацьку залу. Ніхто не відчув «безкінечного виру великих почуттів, пристрастей та страждань, у якому перебувають герої і в якому Шопен створює свою безсмертну сонату «Сі мінор» (цитата п.Поремби з програмки), затягнуті у часі діалоги не передали глибини стосунків героїв, а примушували розглядати особливості крою суконь актрис, камін, стільці, гардини в кімнаті Шопена і замислитись над тим, до чого це все відбувається. Не зм іг польський режисер «увімкнути» акторів у гру, може, наступні спільні проекти, на які сподівається п.Петрів, будуть більш успішними.
