Вони жили у сусідніх будинках, бавились в одному дворі. Остапа виховувала мама, яка працювала на заводі. Він із братом не відчував нестатків, бо батько, який працював в Ізраїлі, надсилав їм гроші. Хлопчик вчився добре, а коли вирішив вступити у 15 років до технікуму, батьки подарували йому комп’ютер.
Вони жили у сусідніх будинках, бавились в одному дворі. Остапа виховувала мама, яка працювала на заводі. Він із братом не відчував нестатків, бо батько, який працював в Ізраїлі, надсилав їм гроші. Хлопчик вчився добре, а коли вирішив вступити у 15 років до технікуму, батьки подарували йому комп’ютер. Сім’я старшого товариша нашого героя — 17-річного Мартина — також жила заможно, проте хлопець почав красти. Знайшов друзів зі схожим захопленням — викрадали авто, катались на них досхочу, а потім — викрадали з салону магнітоли та цінні речі, а транспорт залишали в полі. Мартина затримали правоохоронці, він був засуджений до року позбавлення волі, проте із відстрочкою виконання покарання, а потім потрапив під амністію і... взявся за старе. Якось увечері Остап з Мартином прийшли до школи, де колись навчались. Камінням вибили шибки у вікнах комп’ютерного класу. Хлопці кілька хвилин почекали, чи не з’явиться, бува, сторож, а потім принесли з гаража шестиметрову драбину. Мартин вліз у клас, від’єднав системні блоки та передав їх Остапу. Хлопці заховали крадене у підвалі найближчого до школи будинку. Таким чином, робота комп’ютерного класу на два тижні була паралізована. Розкриття цього злочину під особистий контроль взяв начальник УМВС України в Рівенській області полковник Михайло Цимбалюк. Лише завдяки чіткій та злагодженій роботі працівників міліції кузнецовські школярі знову мають змогу сісти за комп’ютери. А прокуратура міста порушила кримінальну справу за ч.4 статті 185 Кримінального кодексу України, з підозрюваними Остапом та Мартином працюють слідчі.
