Хотілося б поміркувати над двома новинами із числа останніх. Перша із цих двох новин, як і має бути, добра, а друга, відповідно, недобра. Почнемо, як ведеться, із новини недоброї. Вона полягає у тому, що уявлення чинної влади про законність та правосуддя дещо різняться з уявленнями про ті ж самі речі у цивілізованому суспільстві. У нас і раніше могли ні за що посадити до в’язниці, але ж були такі люди, яких це не стосувалося. Тепер стосується усіх. Бо посадити можуть кожного із нас без найменшого винятку. Уточнити, за що?
Хотілося б поміркувати над двома новинами із числа останніх. Перша із цих двох новин, як і має бути, добра, а друга, відповідно, недобра. Почнемо, як ведеться, із новини недоброї. Вона полягає у тому, що уявлення чинної влади про законність та правосуддя дещо різняться з уявленнями про ті ж самі речі у цивілізованому суспільстві. У нас і раніше могли ні за що посадити до в’язниці, але ж були такі люди, яких це не стосувалося. Тепер стосується усіх. Бо посадити можуть кожного із нас без найменшого винятку. Уточнити, за що? А навіщо? На працевлаштування до суду та прокуратури я не претендую, а розкривати їм те, чого вони, можливо, ще не знають, навіщо? Повірте на слово, знайдуть за що. Тепер висновок: сідати до в’язниці із числа тих, хто там ще не був, не хочеться нікому. Із тих, що були, бажаючих знову сісти певний відсоток є. Але число бажаючих бути при владі з цієї ж категорії наших співгромадян набагато вище. Не будемо про самого головного. Бо він такий не один. Той дивний депутат, що своїми портретами у різних позах вже другий рік прикрашає усі села та міста, теж колись там побував. І це відчувається. Найскладніше бюрократам та бізнесменам, чи бізнесменам та бюрократам, їх тепер не розрізниш. У них конкуренція одвічна. Кожен намагається першим заскочити туди, де більше можна добра людям зробити. Ну не можуть вони без цього. Останнього разу вони розділилися на «вітіних» та «юліних». Виграли, як відомо, «вітіні». Хоча різниці між ними жодної. Коли знайдеться хоч один із них, хто без пляшки пояснить, чим розрізняються партія «Батьківщина» від Партії регіонів, надамо йому безкоштовно чверть сторінки газетної площі. Одразу скажу — не візьме. Бо аби пояснити різницю партій різницею між їхніми лідерами досить одного рядка, а їхні занудні партійні програми, котрих не читали навіть ті, хто їх писав, займуть у газеті набагато більше місця. А це вже за гроші. Отож «юліні» програли. Саме їм слід швиденько щось вирішувати. Не з переконаннями своїми ідейними, там проблем немає. А з тим, як ту карточку обміняти з «юліної» на «вітіну». Навіть не заради влади та грошей, даруйте, добрих справ для людей, а просто щоб не опинитися раптом за гратами. Нехай вони думають, а у нас своє. Бо ж посадити можуть і нас із вами. За що саме — знайдуть, ми вже про це домовились. Що робити, коли ти нормальна людина і твоє бажання робити людям добро не сягає розмірів депутатського мандата, посади у владі або частки у статутному фонді? Мовчати, споглядаючи на щоденну брехню, яка за допомогою тих самих власників карточок незабаром остаточно заповнить усе довкіл? Погодитись із тим, що ти ніхто і твоє існування є винятково милістю власника головної карточки? Чи таки залишатись людиною, розуміючи, що маєш шанс «потрапити під роздачу» і скласти компанію нашому бідолашному Юрі, який, здається, вже оклигав від своїх смертельних болячок і знову розповідає анекдоти? Так не хочеться робити цей вибір. Та, судячи з усього, доведеться. Чим не погана новина для усіх нас, навіть тих, хто тепер із карточками? Бо ж і вони насправді нічим не захищені. Коротше, переходимо до доброї новини — безглузде рішення відмовитись від «зимового часу» скасоване. Тож коли посадять, сидіти будемо за нормальним часом. Усі. Незалежно від наявності тих карточок та їхнього кольору.
