Збирання макулатури давно вже стало чи не єдиним видом заробітку, який монополізували в основному волоцюги. Тим часом деякі працівники пунктів приймання вторсировини, до яких щоранку утворюється черга людей з мішками зібраного паперу, обдурюють їх, розуміючи, що ні вимагати, ні тим паче скаржитись вони нікуди не підуть. Обважування — звичне явище в приймальних пунктах. Однак офіційно підтверджено це було лише нещодавно — під час перевірки, яку провели працівники державного підприємства «Рівнестандартметрологія», зреагувавши на скаргу пенсіонера, якого також намагались обважити.
Розповідає начальник відділу державного метрологічного нагляду ДП «Рівнестандартметрологія» Тетяна Кориневська: — До нас зателефонував пенсіонер, колишній держслужбовець, і поскаржився на те, що його в пункті прийому вторинної сировини спробували обважити більш ніж на два кілограми. Після ремонту квартири він зібрав увесь непотрібний папір і вирішив здати на макулатуру. Зважив його попередньо вдома — виявилося 12,5 кг. Коли ж приніс на пункт прийому, що на вулиці Відінській, виявилось, що може отримати гроші лише за 10 кілограмів. Коли ж пенсіонер почав доводити своє, йому порадили піти до іншого пункту. Він написав до нас скаргу і ми виїхали з перевіркою. По-перше, будь-які документи на вагу в цьому пункті взагалі були відсутні. По-друге, їх вимірювальний прилад підкрутили так, що з кожних сорока кілограмів працівники приймального пукту щоразу привласнювали в середньому чотири кілограми. Подібна ситуація з документами була і в іншому перевіреному нами приймальному пункті вторинної сировини на вулиці Осипова. Крім того, хоч це і не компетенція нашого відділу, мені досі незрозуміло, як вони займаються ціноутворенням. В одному місці за папір платять по 20 копійок, в іншому по 25 копійок. Жодних документів і пояснень з приводу обгрунтованості такої ціни ми так і не змогли отримати. Це є серйозною проблемою. Якщо раніше подібні пункти прийому вторинної сировини були державними, то тепер вони винятково приватні. І невідомо, чи ведеться якийсь їх облік. Тому і виходить, що працівники таких приймальників безкарно наживаються на тих, хто і без їхнього втручання обділений долею і належить до найменш захищених верств населення. ...Іван Жук та Олександр Моргунов — постійні клієнти пунктів прийому вторсировини, уже впродовж декількох років збирають вони по місту не тільки макулатуру, а й склотару та метал. — Збір макулатури залежить насамперед від сезону і погоди, — розповідає Іван. — Зараз дуже добре збирати макулатуру поблизу навчальних закладів. Викладачі та учні після завершення навчального року викидають багато книжок та зошитів. А так впродовж року збираємо картон поблизу магазинів, на ринках. У пунктах прийому така вторсировина завжди цінується. Папір коштує по 15-20 копійок за кілограм, а в деяких місцях навіть по 25 копійок. За день ми з Сашком можемо зробити по декілька ходок і здати макулатури гривень на десять. За ці кошти купуємо хліб, молоко, іноді, якщо поталанить, можемо поласувати навіть ковбасою і, звичайно, на пляшку горілки вистачає. Втім, щодня частину з придбаного маємо віддавати власнику квартири, в якій живемо. Такі в нього умови — 80 гривень за місяць з двох і щодня «чекушка», закуска до неї й пачка цигарок. Раніше, за словами Івана, макулатура чомусь більше цінувалася, а тепер вигідніше пляшки з-під пива здавати — за день можна заробити 20 гривень на двох. Та й на склотарі не обдурюють так, як це практикується майже в усіх приймальних пунктах з макулатурою. — З кожних десяти кілограмів обов’язково забирають собі по півтора-два кілограми, — розповідає Олександр. — Але з цим ще можна миритись. Іноді трапляється й таке. Ледь дотягнеш мішок картону, що важить не менше 20 кілограмів, поставиш на ваги у пункті прийому, а тобі кажуть — десять кілограмів, не більше. І що в таких випадках робити? Доводиться змиритися. Інакше наступного разу взагалі нічого не приймуть. Не будемо ж ми тягнути мішки з центру міста аж на Північний, щоб здати там вторсировину. Подібні обважування, за словами моїх співрозмовників, трапляються майже на усіх пунктах прийому вторсировини. Різниця лише в тому, на скільки тебе обдурять. Це своєрідний бізнес, з якого живуть і власники пунктів, і їхні працівники. — Уявіть собі, — бідкається Іван, — як вони на нас наживаються. Щодня біля пунктів прийому макулатури вишиковуються черги таких, як ми, збирачів вторсировини. Іноді доводиться простояти півтори години, щоб отримати своїх кілька гривень.Беруть у нас сировину за копійки, а самі ледь не через день вивозять вщерть заповнену макулатурою вантажівку і здають на паперові комбінати, в друкарні вдвічі дорожче. Або міняють на шпалери і туалетний папір, на який оптова ціна 20 копійок, а роздрібна на ринку — 80 копійок. А після цього бідкаються, що це в них погана робота, за яку майже нічого не платять. Я б і сам не проти так працювати, але для таких, як ми, це лише мрії.
