Він таки зробив це! Віктор Ющенко знову пірнув в ополонку на Водохреще! Все було як завжди, у тому числі засекречування місця, де чинний поки що глава держави занурить своє тіло у водойму в десятиградусний мороз. Закон такий у президентської охорони: ніхто не повинен знати, куди саме і яким шляхом прибуде той, кого вони охороняють. Тому купання Ющенка в ополонці щороку відбувалося щораз у новому місці. Щоб, бува, не було жодних несподіванок, щоб не підклали чогось нехорошого в те місце, куди прямує наш гарант. Але не цим було цікаве останнє ритуальне купання Віктора Андрійовича перед телекамерами.
Він таки зробив це! Віктор Ющенко знову пірнув в ополонку на Водохреще! Все було як завжди, у тому числі засекречування місця, де чинний поки що глава держави занурить своє тіло у водойму в десятиградусний мороз. Закон такий у президентської охорони: ніхто не повинен знати, куди саме і яким шляхом прибуде той, кого вони охороняють. Тому купання Ющенка в ополонці щороку відбувалося щораз у новому місці. Щоб, бува, не було жодних несподіванок, щоб не підклали чогось нехорошого в те місце, куди прямує наш гарант. Але не цим було цікаве останнє ритуальне купання Віктора Андрійовича перед телекамерами. Цікавим воно було тим, хто саме оточував у цей момент нашого високопоставленого християнина. Згадайте, коли Ющенку вперше спало на думку публічно викупатися 19 січня, навколо нього був цілий натовп заступників. Практично усі, кому дозволяло віросповідання (і навіть кому не дозволяло), прагнули кинутись в ополонку разом з Ющенком. Деякі фото з того купання нагадували, перепрошую, базарні ночви із свіжовиловленими коропами, які плещуться, штовхаючи один одного у тісняві, не розуміючи, що вони вже не у ставку. То був 2006 рік, коли, з одного боку, країна вже зрозуміла, що дива процвітання новообраний глава держави і його команда не принесуть, а з іншого — кількість бажаючих покрутитися ближче до нового президента була ще великою. Були ще місця в «унікальній команді», пробитися до якої через натовп претендентів не було жодної можливості. Приблизно в той же час створювалася «президентська партія», яку дуже хотів очолити у Рівному один відомий колись політик. До бійки доходило, до мордобою. Так усім хотілося влитися у «партію Ющенка». В останні роки з цієї партії тікали так швидко, що бідолашним керівникам місцевих організацій було непереливки. Хоч сам тікай, якщо совісті немає, хоч вішатись йди, якщо совість є. Вішатися не довелося. Знайшли альтернативу — ту саму президентську ополонку. В яку, якщо судити із скромного фоторепортажу, Віктору Ющенку довелося цього вівторка лізти самому. Як було сказано у повідомленні президентської прес-служби, за церемонією купання Ющенка в ополонці «спостерігали працівники секретаріату, урядовці та депутати». Імен не називалося. Чи то називати не було кого. Чи то названим ніхто бути не хотів. Навіщо — їм ще жити і жити. Причому, як мені здається, непогано. Такі усюди прилаштуються. Тим більше, що ніхто з двох нинішніх кандидатів у президенти у публічному купанні в ополонці досі помічений не був. Тож не доведеться лізти за новим президентом на морозі до холодної води. Доведеться лізти в інше місце. Що нікого з бажаючих поповнити команду нового глави держави, гадаю, зупинити не повинно. Хіба вперше? Щодо нашого самотнього прихильника християнських традицій, то йому можна побажати лише доброго. Навіть якщо звичка занурюватись в ополонку на Водохреще залишиться єдиною президентською забаганкою, якої йому ніхто не заборонить дотримуватись ще багато-багато років. Самому. Бо згідно з православними канонами, занурювання у купель має бути виключно індивідуальним. Щоб очистилась душа віруючого і гріхи його, вільні або невільні, залишилися у минулому.
