Незабаром гирьовий спорт на Рівненщині може вийти на новий рівень. Підняти його туди хоче 25-річна Оксана Маліновська. Дворазову призерку чемпіонатів світу на безальтернативній основі було обрано новим головою обласної федерації. Таким чином, колишній головний гирьовик Рівненщини Євгеній Комаревич після більш як десяти років керівництва федерацією вирішив дати дорогу молодим. Про нинішній стан гирьового спорту в області, про перші кроки на новій посаді, а також про те, що спонукало колишню спортсменку стати функціонером, Оксана Маліновська розповіла читачам "РВ".
— Приблизно рік тому я зрозуміла, що далі рухатись, як спортсменці, мені у гирьовому спорті немає сенсу, — розповідає Оксана Маліновська. — Звання майстра спорту міжнародного класу в мене є, дві срібні медалі чемпіонатів світу теж. Якби цей вид був олімпійським, то інша справа, а так вирішила піти. Підштовхнув до цього кроку минулорічний відбір до чемпіонату світу в Кіровограді. Я виграла чемпіонат України і мала всі шанси поїхати на чемпіонат світу, але через організаційні причини на відбір я спізнилася, а відтак путівки не отримала. Повернулася до Рівного в шоці, зникло будь-яке бажання займатися гирьовим спортом. — Але згодом таки виникло бажання повернутися, вже у ролі функціонера? — Треба визнати, що нині гирьовий спорт у нас переживає занепад. Насамперед це стосується НУВГП, який багато років був головним осередком розвитку гирьового спорту в області, його студенти здобували медалі дорослих та юніорських чемпіонатів світу. У "водному" прекрасна база, адже для підготовки, крім безпосередньо гирь, потрібні ще й тренажери, але спортсмени мого віку повипускалися, а нові на їхнє місце не прийшли. Був нещодавно чемпіонат області, так там учасників — мінімум, та й ті переважно з Дубенського та Сарненського районів. — Чи залишились на Рівненщині ще гирьовики міжнародного рівня? — Це насамперед Олексій Котвінський. Днями він повернувся з чемпіонату світу в Гамбурзі, де серед дорослих виграв "золото", а також встановив світовий рекорд серед студентів у поштовху довгим циклом. Крім нього, на цих же змаганнях Тетяна Фурманець стала чемпіонкою серед студентів, а Олексій Прохорчук — бронзовим призером серед юніорів. Дещо раніше Іван Сердюк та Микола Бобер на чемпіонаті світу серед юнаків вибороли "бронзу", а Олександр Новак став чемпіоном на цих же змаганнях. — Що плануєте робити, щоб підняти гирьовий спорт на новий рівень? — Федерація на Рівненщині існує більше десяти років, але до цього часу вона офіційно не зареєстрована, не має рахунку та печатки. Це те, з чого хочу розпочати. Головна ж мета — популяризація. Хоча робити це непросто, оскільки це неолімпійський вид. Хочемо відродити осередки у Березному, Рокитному та Зарічному, налагодити відносини з товариством "Колос", адже гирьовий спорт доволі доступний, у тому числі для сільського населення. А ще є ідея влаштувати у Рівному аматорські змагання для усіх охочих, а також показові виступи знаних в Україні гирьовиків. — Ви були першою дівчиною-гирьовичкою на Рівненщині, що спонукало прийти у цей спорт? — Почала я займатися у вересні 2004-го, коли навчалася на першому курсі НУВГП. Якось прийшов Євгеній Комаревич і сказав: є секція, де багато хлопців, от я ще з двома дівчатами і пішла. Дівчатам не сподобалося, а я залишилась. Вже через кілька місяців виконала перший розряд, піднявши гирю 16 кг — 101 раз. Думаю, тут велику роль все ж відіграли мої природні дані. Наступного року я здобула "срібло" на чемпіонаті України, а в 2008 та 2010 роках стала віце-чемпіонкою світу. Офіційний мій рекорд — 248 разів, хоча на чемпіонаті області якось підняла 262, побивши тим самим рекорд України, який становить 260 підйомів, але це досягнення зафіксовано не було. — Як рідні поставились до такого захоплення? — Мама була проти, казала: тобі ще заміж виходити, дітей народжувати. Але я ні про що не шкодую. Вважаю, гирьовий спорт виховав у мене дисципліну, силу волі, інші позитивні якості. Нині я працюю у міському управлінні земельних ресурсів, і це все мені дуже допомагає в роботі.
