— Одразу після змагань був дещо засмучений. Напевно, давалися взнаки напружені фінальні двадцять пострілів. Лише наступного дня почав усвідомлювати, що я став чемпіоном Європи, та ще й у такий складний для України час.
— Події на Батьківщині додавали спортивної злості?
— Безумовно, що це був стимул, щоб достойно виступити. Причому не лише у мене. За підсумками чемпіонату наша команда виборола шість золотих медалей і в загальнокомандному заліку посіла перше місце.
— З росіянами про події в Україні спілкувався?
— Перед стартом зовсім не спілкувався. Якби почав доводити, що те, що показують по їхньому телебаченню, неправда, тільки б рознервувався. Після стрільби мене питали, яка обстановка у нас. То я відповів, що люди прагнуть того, щоб українців поважали у світі. Після цього мене вже ніхто ні про що не питав. Хоча іншим нашим стрільцям ставили різні провокативні запитання. Так, одного зі спортсменів запитали, ким він себе вважає — росіянином, білорусом чи українцем. Як можна ставити такі запитання людині, яка приїхала захищати честь своєї країни? Представники Європи нас підтримували. Мене навіть на допінг не стали кликати у знак підтримки.
— То гімн на твою честь грав двічі?
— Спочатку на мою честь, а потім на честь команди. Особливо приємно, що саме наш гімн, виконаний двічі, закривав чемпіонат, адже нас нагороджували останніми.
— Для тебе це був вже не перший чемпіонат Європи, але “золото” ти здобув вперше, завдяки чому це сталося?
— Напевно, це був наш день. У спорті загалом і в стрільбі зокрема не можна без везіння. Я довго до цього йшов.
— Яке місце ці дві золоті медалі займають серед твоїх нагород?
— До цього моїм найвищим досягненням була перемога у фіналі Кубка світу у 2008 році у Таїланді. Золоті медалі, здобуті у Москві, напевно, можна поставити в один ряд. І загалом приємно, що нарешті я здобув європейське “золото”, адже до цього мав нагороди, але нижчого гатунку.
— Які наступні серйозні старти?
— У червні буде два етапи Кубка світу — у Німеччині та Словенії, а у вересні — чемпіонат світу в Іспанії. Чемпіонат світу зі стрільби відбувається раз на чотири роки, а тому є дуже престижним. Крім того, там буде розіграно перші ліцензії на Олімпійські ігри.
— Чим займатимешся найближчим часом?
— Після таких напружених змагань треба відходити тиждень-два. Спочатку ти на емоційному підйомі, але згодом настає апатія. Поїду в село, поп’ю березового соку, пообрізаю фруктові дерева. Чудовий спосіб відволіктися.
Олег Омельчук: "Наш гімн закривав чемпіонат"
З двома золотими медалями повернувся до Рівного з Москви рівненський пістолетник Олег Омельчук. Як ми вже розповідали, на чемпіонаті Європи зі стрільби з пневматичної зброї наш земляк став чемпіоном як в особистому, так і в командному заліку. Своїми враженнями від стрільби у російській столиці Олег поділився з читачами "РВ".
Поділитися цією статтею
