Минулого тижня в арт-кав’ярні «Сальвадор Далі» відкрилася фінальна виставка проекту «Провідні фотохудожники України» — по декілька робіт від кожного з дев’яти українських фотомайстрів, твори яких протягом першого року життя арт-кав’ярні там виставлялися. За одинадцять місяців приватна галерея стала відома аматорам та професіоналам фотографії не лише Рівного, сюди свої роботи вже надсилають звідки завгодно. Власник та ідеолог кав’ярні Олександр Купчинський каже, що, по суті, займається меценатством, але отримує від цього велике особисте задоволення.
— 15 січня ми відкрили кав’ярню, а 16-го вже презентували першу виставку в рамках проекту «Провідні фотохудожники України». Ідея виникла тому, що, буваючи на всесвітніх конгресах і пленерах фотографів у Китаї, Італії, Польщі, Чехії, Словаччини, я побачив, що багато фотохудожників дарують один одному фотоальбоми або буклети. А українці — лише візитки, тому що у нас дуже мало подібної продукції. І це при тому, що українська школа фотографії вже визнана в усьому світі. Це трохи мене зачепило, і в Китаї виникла ідея зробити фотоальбом кращих українських фотомитців. Коли вже закінчувався ремонт у моїй арт-кав’ярні, якось у Словаччині я зайшов у кафе, де поруч із столиками висіли або картини, або фотографії. Саме тоді я подумав: а чому б у себе в арт-кав’ярні не зробити маленьку галерею? Потім почався проект — 15 числа кожного місяця ми відкривали нову виставку. До нас постійно приходить до півсотні фотографів, а також до двох тисяч людей проходить через галерею за місяць, з них декілька сотень — постійні відвідувачі, яких я ледь не в обличчя знаю. Ось, наприклад, коли повісили звітну виставку, глядачі уже впізнають за стилем: це Опольська, це Огородник. Мені за себе приємно, що я одразу високо підняв планку, а не став показувати спочатку слабших фотографів, потім сильніших. Я одразу почав з кращих — на мою думку, в Україні кращих за Євгена Комарова з Ялти чи Олега Огородника зі Львова просто не може бути. Наприкінці року я почав готувати новий проект — «Кращі фотографи світу», знайомився за кордоном з людьми, пропонував зробити виставку. Але потім я зрозумів, що хотів би показати більше українців. Десятка провідних фотохудожників — це вже неправильно, у нас їх як мінімум тридцятка. Я обов’язково покажу їх усіх. — Кажуть, «Галерея Купчинського» розписана на декілька місяців... — Галерея розписана на рік уперед. Вже є багато домовленостей з відомим фотомайстрами. Проте я побачив, що навколо безліч маловідомих, але талановитих художників і фотографів. Їх також треба показувати! Наприклад, Василь Черенков став для мене відкриттям, тому я запропонував йому виставитися. Хоча спочатку й не планував робити виставки у другому залі, де висять репродукції картин Далі. От сьогодні приходила дівчина, яка пропонувала графіку, ми не відмовили. Хоча приходить багато молодих людей, рівень яких поки що невисокий. — А чому ви взагалі повернулися з бізнесу в мистецтво? — Фотографією я захопився ще у класі шостому, грошей на фотоапарат «Смєна» ми з братом наколядували. Потім на заводі «Газотрон» разом із тепер професійним фотографом Миколою Демченком зробили фотоклуб. Потім я пішов у кавовий бізнес, започаткував фірму «Юліка». Але деякий час тому повернувся — зробив персональну виставку в кінопалаці, почав їздити з Харватом на міжнародні фотофоруми і т.д. Арт-кав’ярня — це приватна некомерційна галерея. Я, навпаки, лише витрачаю гроші — сам друкую фотографії, купую рамки, оплачую проїзд фотохудожника на відкриття тощо. Це лише в Києві можуть виставки робити комерційними. А я завдяки галереї самореалізуюся, мені приємно давати дорогу молодим, приємно самому зайти в зал і побачити, наприклад, Любу Савельєву. Мені подобається, коли до мене приходять такі фанати фотографії, як Саша Майструк, який, незважаючи на труднощі, приходить у галереї на будь-які «тусовки». Я займаюся меценатством — і отримую від цього задоволення. Проте я сам теж потребую меценатів! Зараз потроху готую фотоальбом з тими дев’ятьма найкращими фотографами, проте бачу, що самостійно цю ідею не витягну. На повноцінний фотоальбом потрібно тисяч 50 доларів, а тому мені потрібні потужні спонсори.
