Кілька сотень рівнян зібралися у спортзалі на території колишньої меблевої фабрики, аби на власні очі побачити боксера-чемпіона Олександра Усика. Загальновідомо, що цей спортсмен не один раз публічно висловлював проросійські погляди, а до Рівного приїхав не як чемпіон, а як активний парафіянин церкви Московського патріархату. Цікаво, що радикальні націоналістичні організації, які зазвичай зустрічають у Рівному подібних діячів пікетами та акціями протесту, цього разу кудись зникли. І це не дивно — церква Московського патріархату має у нашій області достатню кількість парафіян-боксерів.
Напередодні приїзду боксера оголошення про цю подію несподівано розмістив спортивний клуб «Легіон». Наступного дня зі столиці прибув позашляховик, за кермом якого був Олександр Усик. Зупинився він біля спортивного залу, що на вулиці Петра Могили, 28, вщерть заповненого молоддю. Зустріч тривала більше години.
— Перед тим як виходити на ринг, я сідаю, беру молитвослов, запалюю свічечку, — розповів дітям Олександр Усик. — У мене є такий дорожній набір православної людини — хрест, молитвослов, іконки. Я сідаю і просто читаю.
Супроводжував Усика керівник «відділу із забезпечення безпеки релігійних громад УПЦ (МП)» Віктор Земляний.
Сам Віктор Земляний — непересічна особистість. Його церковна кар’єра пішла вгору після того, як на Рівненщині загострилося протистояння між двома патріархатами. Коли парафії почали масово переходити з Московського патріархату до тоді ще Київського, то при Рівненській єпархії УПЦ (МП) створили «відділ особливого призначення». Основною його функцією є стримування православних громад від переходу та захист майна УПЦ, яка перебуває в єдності з Московським патріархатом. У тому числі й у силовий спосіб, якщо цього вимагає ситуація. Тому близькість спортсменів та церковників не є дивною.
Очолив цей відділ Віктор Земляний, на якого за цей час СБУ порушувала кримінальні провадження за двома статтями — 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками) та 300 (ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію).
Віктор Земляний, священник:
− До нашої області Олександр Усик приїздив на запрошення Рівненської єпархії. Відбулася зустріч спортсмена з молоддю та тренерами. Він приїздив як паломник, бо хотів побачити наші древні храми. Тому й відвідав Свято-Георгіївське подвор’я, що у Рівному на вулиці Соборній. Пізніше був у Свято-Троїцькому чоловічому монастирі. Всюди його зустрічали з колядками.
Ліана Диновська, рівнянка, в якої двоє синів тренуються у спортивному клубі «Легіон»:
— Спочатку було відкрите тренування, на яке були запрошені діти з інших спортивних клубів. Юні спортсмени відпрацьовували удари на груші та проводили тренувальні поєдинки на рингу. Ближче до 12-ї години до спортивного клубу «Легіон» приїхав Олександр Усик в супроводі тренерів, двох священників та церковного хору. Чемпіон охоче відповідав на усі запитання дітей, а у нього питали різне: від того, яку музику він слухає, й до особливостей під час його тренування. Коли якісь запитання йому ставили дорослі, то Усик просив у них почекати. Адже він прихав у Рівне до дітей і заради дітей. Діти були у захваті, бо для них він герой.
Знаю, що перед приїздом та уже після приїзду боксера точилися усілякі дискусії. Особливо це було видно у соціальних мережах. Певна категорія людей звинувачувала Олександра Усика у тому, що він симпатизує Росії. Однак, на мою думку, це не так. Всі звинувачення ґрунтуються на тому, що він не надто чітко відповідає на запитання: «Чий Крим?». Однак ні в одному своєму інтерв’ю Усик не сказав, що Крим — це Росія. Варто знати, що Усик родом з Криму, в нього там залишилися родичі. Цілком імовірно, що його така позиція стосовно цього питання пов’язана із тим, що він хвилюється за своїх рідних, які перебувають на окупованій території.
Коли виступає спортсмен, то завжди присутній прапор України та звучить гімн. Усик популяризує нашу країну, а себе називає патріотом. Він же не виступає під прапором Росії та туди не переїхав. Його діти навчаються в українській школі у Києві. Говорив, що їздить на фронт та допомагає нашим хлопцям. Оскільки усе своє життя він ходив до однієї церкви, то немає нічого дивного у тому, що він її досі відвідує.
Богдан СЛОНЕЦЬ.
