Після офіційного оголошення результатів президентських виборів з центрального майдану Рівного місцеві активісти прибрали сцену, яка упродовж останніх місяців була невід'ємним атрибутом революції. Водночас більшість активістів та місцевих політиків, які стояли біля витоків революційних подій в області, вважають, що основні вимоги Майдану, попри те що в країні вже є новий президент, ще не досягнуті. Такої ж думки і депутат обласної ради Олексій Кособуцький. Він впевнений, що відбулася лише часткова зміна облич при владі, а всі ключові рішення й надалі приймають представники колишньої влади.
Олексій Кособуцький
— Парадокс у тому, що після революції в обласній раді як була більшість сформована попереднім режимом з депутатів Партії регіонів, так і залишається. Після втечі Януковича з країни вони повиходили з Партії регіонів, а місцевий осередок припинив існування. Однак депутати, які пройшли до обласної ради від цієї політичної сили, продовжують працювати в раді й орієнтуються на колишнього голову облдержадміністрації Василя Берташа. Той самий кістяк "регіональної" більшості продовжує керувати ситуацією в області.
— На чому базуються такі ваші висновки?
— Можна взяти роздруківку поіменного голосування з ключових питань і подивитись, хто і як голосував. За вигідні для колишнього керівництва області рішення голосують здебільшого ті ж депутати, що і раніше. Тільки під час революційних подій вони змінили вивіску з фракції Партії регіонів на депутатську групу "Європейський вибір". Змінилось лише кілька керівників, решта залишилось без змін. З одного боку, під час революційних подій ми не допустили в області кровопролиття, а з іншого — владу так і не змінили, хоч люди на Майдані саме цього вимагали.
— А як же підтриманий громадою області голова облради Михайло Кириллов?
— Це було зроблено, щоб заспокоїти людей. Водночас більшість в обласній раді та сама, чиновники середньої ланки теж не змінились. Власне, як і манера керівництва залишилась колишня.
— Чому, на вашу думку, не відбулось повного перезавантаження влади?
— Перша і, напевно, головна проблема — це людські амбіції. Наразі я веду мову про Михайла Кириллова та Миколу Кучерука, які на певному етапі не змогли переступити через відчуття власної надважливості. Не змогли між собою домовитись і піти на компроміс. Друга, не менш важлива проблема — це відсутність у вчорашніх опозиційних сил вміння грати командно. Вони навчились лише критикувати і руйнувати, а от будувати — ні. Представники попередньої влади саме тому й досі в області впливові, бо вміють триматись гурту.
— Чому ж тоді вас, як голову бюджетної комісії, "здали". Ви ж з багатьох питань грали в унісон з колишньою владою?
— Я "грав" лише в тих питаннях, які були потрібні для громади області. В більшості випадків мав власну принципову позицію. Саме тому став неугодним для всіх, і на хвилі революції мене зняли з керівництва бюджетною комісією. Я завжди казав, що готовий пожертвувати усіма своїми статусами, мандатом депутата, але якщо це буде на користь. Однак користі від мого звільнення поки не бачу жодної. Жаль, що вишукана брехня підмінила політику.
Суть будь-якої політичної діяльності — це влада. Показником самодостатності політика є той фактор, як він користується здобутою владою та наскільки болісно передає її після поразки.
— А хто претендує на посаду голови бюджетної комісії?
— Колишній заступник голови обласної ради Михайло Кривко. До того ж, він хоче працювати в штаті обласної ради і отримувати за це зарплатню. Це для бюджету області коштуватиме 200 тисяч гривень в рік. Коли мене обрали на посаду голови бюджетної комісії, я свідомо відмовився від заробітної платні, щоб на своєму прикладі зекономити бюджетні кошти, і до останнього працював на громадських засадах.
— Коли першим заступником голови обласної ради депутати обрали Олександра Данильчука, багато хто оцінив цю подію як поразку Майдану. Адже попри номінальну аполітичність п.Данильчука багато хто пов'язує його з колишніми "регіоналами". Чи не тоді, на вашу думку, представники попередньої влади взяли реванш?
— Обрання п.Данильчука стало явною ознакою фіаско опозиції і реваншу представників колишньої влади. Можливість повністю змінити владу в області з'явилась після 20 лютого, коли депутати облради без оглядки на Київ взяли на себе повноту відповідальності за всі події, що відбуваються на Рівненщині. Тоді був унікальний шанс і серйозний кредит довіри людей, однак нинішнє керівництво обласної ради цим не скористалось.
Переломний момент, коли представники колишньої влади зрозуміли, що мають шанс на реванш, був коли нам за партійною квотою призначили голову ОДА. Його кандидатуру громада не обговорювала і ніхто його тут не погоджував. Нам його просто спустили згори, і всі це "проковтнули". Я тоді єдиний виступив за те, що прозорість призначення має бути щодо всіх керівників. Тоді в обласній раді я поставив на голосування питання про недовіру не конкретній особі, а самому принципу призначення людей згори без попереднього узгодження на місцях. Лише троє депутатів мене підтримали. Другою не менш важливою для реваншу колишніх "регіоналів" подією став конфлікт між Михайлом Кирилловим та Миколою Кучеруком.
— Хто першим запропонував співпрацю — Михайло Кириллов чи представники колишньої "регіональної" більшості?
— Представники колишньої влади дуже досвідчені у таких політичних маневрах. Коли вони побачили, що конфлікт між п.Кирилловим і п.Кучеруком не розв'язується, що голова обласної ради не працює над формуванням власної більшості в обласній раді, зрозуміли, що в них з'явився шанс для власної гри. Тоді вони запропонували Михайлу Кириллову свої послуги в обмін на "свого" заступника — Олександра Данильчука.
— Чи можна ще переламати цю систему і змінити систему влади?
— Для цього потрібні дочасні вибори не лише до Верховної Ради, а й у всі місцеві ради. Якщо виборці навчаться давати оцінку діям політиків і не повторюватимуть власних помилок, навчаться розрізняти чорне від білого, незалежно від того, під якою політичною вивіскою це подається, тоді ми матимемо шанс змінити владу.
Старі політики керуватимуть доти, доки люди їх будуть обирати. Треба обирати не обличчя, а курс, політичний почерк, цінності та ідею.
