Напевне, неприємно, доживши до поважних літ, усвідомити, що всю справу твого життя хтось «дуже розумний» довів «до ручки». Точніше, «до торби». Народному депутату Володимиру Плютинському довелось таке усвідомлення пережити нещодавно.
Напевне, неприємно, доживши до поважних літ, усвідомити, що всю справу твого життя хтось «дуже розумний» довів «до ручки». Точніше, «до торби». Народному депутату Володимиру Плютинському довелось таке усвідомлення пережити нещодавно. — Мені як народному депутату, взагалі як людині, яка 52 роки пропрацювала головою колгоспу,— зізнався пан Володимир, — соромно і образливо, що ми сьогодні ходимо з торбиною по світу і купуємо зерно. Цим самим Плютинський розвіяв багаторічний міф про наявність «засіків Батьківщини», куди з таким натхненням сільські трударі упродовж десятиліть засипали зерно. Немає таких засіків! Є торба за плечима у депутатів та чиновників, з якою вони по світу ходять. Чи то подібних збирачів зерна так багато, чи то торба кожного з них така вагома, що зібраного таким чином урожаю вистачить усій країні, наразі невідомо.
