Операційна стерильність у рівненських Бармаках з присмаком цементу

3409 0

Ми у соцмережах:

Вікно  тепер не відкриєш — пил летить в палату

Близько тисячі медичних операцій різної складності щороку проводять в сучасному медичному центрі лікаря Петра Тарасюка, що в селі Бармаки під Рівним. Сюди на лікування та медичні процедури приїжджають пацієнти не лише з України, а й з-за кордону. Широкий спектр медичних послуг, їхня доступність та відповідна якість — це той імідж, який адміністрація медцентру крок за кроком напрацьовувала впродовж років. І ось тепер це все нараз може піти, як то кажуть, коту під хвіст. А все тому, що всього за якихось сто метрів від клініки, на земельній ділянці, яка зовсім не передбачена для подібних шкідливих виробництв, звели бетонний завод.

Оаза серед цементного пилу

Охайно підстрижена травичка, доглянуті декоративні деревця, приємний аромат квітів, фонтанчики та альтанки… Це все, хоч і невелика, але доглянута територія клініки. Тут, подалі від міської метушні, дев’ять років тому з’явився приватний медичний центр заслуженого лікаря України Петра Тарасюка. Починалося все з косметологічних та пластичних операцій. Тепер же тут є і лазерна хірургія, проводять і ендоскопічні операції лор-органів. Є навіть дитяча оториноларингологія.

Петро Тарасюк

В адміністрації закладу не приховують — планували цього року відкрити на другому поверсі ще ціле відділення дитячої хірургії та лапароскопії, втім, вимушені були призупинити цей процес. А все через нещодавно зведений поряд бетонний завод.

— Оперативні втручання на черевній порожнині потребують неабиякої стерильності, — розповідає директор медичного центру Петро Тарасюк. — Від цього залежить процес виходу пацієнтів з післяопераційного стану і швидкість загоєння ран. А після запуску бетонного заводу ми навіть провітрити операційну нормально не можемо. Бо будь-яке висипання щебеню, завантаження елеватора бетонного заводу цементом — і весь пил та бруд летять у наш бік. Добре, хоч маємо потужні витяжки з повітряними фільтрами, які тепер змушені значно частіше міняти, ніж раніше.

«Хочеш — судись, хочеш — ні, але бетонний завод тут буде!»

Щоб дізнатися, наскільки будівництво бетонного заводу в такий близькості від медичного закладу є законним, юристи клініки звернулися із запитами до різних контролюючих інстанцій. І яким було здивування, коли у Держпродспоживслужбі дали відповідь, що ця земля не передбачена для промислового виробництва. Підтвердили це і в Шпанівській ОТГ, на території якої знаходиться ця земля. Кажуть — ніхто її цільове призначення під промислове виробництво не змінював. Та й не міг змінити, бо поряд (всього за 30 метрів) знаходяться земельні ділянки воїнів АТО, а трохи далі — земля під житлове будівництво. Відтак бетонний завод зведений там незаконно.

Петро Тарасюк не приховує — добре знає того, хто так нахабно наплював на всі санітарні норми і порушив закон. І від того лікарю ще більш огидно.

— Знаю, що з самого початку ця земельна ділянка бралася під магазин та стоянку автомобілів, — продовжує наш співрозмовник. — Будь ласка, ніхто й не заперечував би. Але буквально два місяці тому приходить до мене ексначальник колишньої обласної ДАІ, а нині працівник ГУНП в Рівненській області, полковник Олександр Семенюк і заявляє: «Цей бетонний завод — мій! Хочеш судись зі мною, хочеш не судись, але він тут буде стояти і крапка!». Якщо так чинить людина, яка працює в структурі, що має охороняти закон, то про що взагалі можна говорити далі?

Олександр Семенюк

Завод-примара

Сам же пан Семенюк попри те, що його службове авто та інші автомобілі Нацполіції на синіх номерах неодноразово бачили в тих краях, у спілкуванні з журналістами свою причетність до цього бетонного заводу заперечує. Мовляв, я не я і хата не моя.

— Ні, це не мій завод! Я не знаю, який завод там ще будується, — сухо відповів телефоном заступник начальника центру обслуговування ГУНП в Рівненській області — начальник автотранспортного відділення Олександр Семенюк і поклав слухавку.

А от витяг з офіційного реєстру речових прав свідчить зовсім про інше — власником цієї земельної ділянки, що не передбачена для будівництва заводу, є Семенюк Людмила Володимирівна, дружина рідного брата Олександра Семенюка.

Проте, як виявилося, жінка теж нічого не знає про бетонний завод, який вже повним ходом працює на її землі.

— Доброго дня, пані Людмило, хотіли б запитати, що у вас на тій ділянці в Бармаках будується?

— Ще нічого!

— А що планували побудувати?

— Ще нічого!

— А ви знаєте, що на ній зараз працює бетонний завод?

…(кинула слухавку. — Авт.)

Без Феміди ніяк?

Поки переповнені бетоновози по кілька разів на день їздять ледь не під самими вікнами медичного закладу, розбиваючи дорогу, юристи медичного закладу звернулися зі скаргами в усі можливі інстанції. Тепер збирають офіційні відповіді, щоб вже з ними далі відстоювати права у суді. Бо в те, що питання буде вирішено у добровільному порядку, адміністрація клініки вже не дуже вірить.

 


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також