Мороз пройшов по шкірі на одному з концертів, що відбувся цього тижня в «Україні». Не від весняної погоди. А від того, що лунало зі сцени кінотеатру. Ця сцена бачила багатьох артистів, велику кількість народних і заслужених, молодих і досвідчених музикантів. Але такі акції, як рівенський концерт всеукраїнського туру Першого міжнародного пісенного фестивалю імені Назарія Яремчука «Родина» — явище унікальне.
В той час, коли в Україні почав зароджуватись шоу-бізнес (щоправда, в трохи спотвореному вигляді), всі, хто хоч іноді полюбляє послухати музику, переключились на FM-радіостанції, де популярна музика полилася рікою. Про старенькі «брехунці», звідки раніше й лунали пісні кращих українських співаків, всі забули. І українська естрада (в сенсі «естрада минулих років»), такий собі «український карпатський шансон», почала зникати. Точніше, вона поступилася своїми, колись міцними, позиціями сучасній музичній сцені. А сама стала музикою людей старшого віку з класичним поглядом на голоси, ноти і т.д. З часом у багатьох це почало викликати посмішку — ну хто тепер слухає Зінкевича чи Матвієнко? Чи не час на пенсію? Як показав концерт 26 березня, дурниці це все. Естрадна українська пісня іще жива-здорова і має своїх прихильників — зал «України» був майже повним. І це при тому, що рекламою місто не було завалене, та й квитки не «халявні»— від десяти до тридцяти гривень. В організації туру, де Рівне — це вже 16-е місто, допоміг Президент, взявши його під свій могутній патронат. Першою на сцену вийшла народна артистка України Ніна Матвієнко. Власне, саме під час її пісень «Сіла птаха» та «Ой летіли дикі гуси» мороз по шкірі й пішов. Після виступу ведуча, а до того ж продюсер туру Ірина Згурська, сказала: «Ось справжній золотий голос». Не в образу буде шанувальникам Повалій, Лижичко та інших «зірок», але перед тим, як називати себе «золотим голосом», варто просто уважно послухати виконання відкритої, молодої й весняної на той вечір Ніни Матвієнко. Її голос та пісні перевірені не продюсерами, не модними радіостанціями, а найкращим критиком — простим людом. І часом. Лілія Сандулеса, яка дивним чином помолоділа, без Іво Бобула якось не виглядала. І хоча її пісні були теж відомими, проте особливого враження, як на мене, вона не залишила. А ось вже третій народний артист за вечір Микола Гнатюк був дуже щасливим. Свої хвилин тридцять він щиро радів публіці, відверто насолоджуючись оваціями. Виконав Гнатюк всі власні відомі шлягери, але найкраще вийшов «Малиновый звон». Спочатку мав співати його під акомпанемент роялю, але того на сцені не виявилось. Заспівав а капела. Щоправда, не сам, а разом із зворушеним залом, який цю пісню дуже хотів почути. Дехто посміявся в одному епізоді, коли після слів «...слышу малиновый звон» у когось у залі задзвенів мобільний. Останніми виступали сини легендарного і до сьогодні найкращого українського співака Назарія Яремчука — Дмитро та Назарій Яремчуки. Співаючи батькові відомі хіти — «Стожари», «Вишиванка», «Червона рута», хлопці показали, що цього разу природа на дітях абсолютно не відпочиває. Останньою крапкою в «концерті для душі» було виконання всіма учасниками концерту, окрім Гнатюка, котрий одразу поїхав до готелю, пісні «Родина».
