Коли я був підлітком, серед хлопців існувала мода на довге волосся. Ну, не дуже довге — сантиметрів на три довше, ніж у всіх. Ця мода страшенно дратувала всіх без винятку юнацьких начальників — від ректорів інститутів до шкільних вчительок. Чому? Тому що!
Коли я був підлітком, серед хлопців існувала мода на довге волосся. Ну, не дуже довге — сантиметрів на три довше, ніж у всіх. Ця мода страшенно дратувала всіх без винятку юнацьких начальників — від ректорів інститутів до шкільних вчительок. Чому? Тому що! Нормальний комсомолець мав бути коротко підстрижений! І все! Тих, хто стригтися не хотів, до цього примушували. Не пускали на уроки в школі, не ставили заліків в інституті, не давали премії на роботі. Нарешті просто ловили поодинці на вечірніх вулицях силами "комсомольців-дружинників" і стригли силоміць. А стати комсомольським секретарем із довгою зачіскою було складніше, ніж полетіти у космос. І чого та влада так боялася тих зайвих трьох сантиметрів? Думаю, боялася тому, що "нестрижений" виявляв непокору, мав власну думку, відмінну від думки директора школи чи комітету комсомолу. Модними тоді були не лише довгі зачіски. Були, наприклад, модні штани чи сорочки. Але ж штани можна було в разі чого перевдягнути, а з волоссям що робити? Підстригся — і ти вже не вільна людина, а "совок". Ми так прямо не думали, але відчували це. І довговолосий юнак на вулиці був тоді своєрідним символом свободи. І те, що тепер твоя зачіска нікого не обходить, — це теж досягнення, це теж свобода. Та сама, якої не відчуваєш, коли вона є. Навіщо я згадую про це тепер, коли будь-який юнак може хоч косу до пояса заплести, якщо виросте, хоч ім'я коханої на потилиці вистригти, якщо вміститься? Тому що стан юнацьких зачісок — це відображення стану суспільства. Коли років двадцять тому окремі юнаки почали стригтися наголо, аби виглядати як бандити, які щойно вийшли з тюрми, мене це дуже непокоїло. І недарма. Із тих юнаків виросли нинішні "круті", у яких сила завжди попереду розуму. Тепер же у зв'язку із хлопчачими зачісками я маю привід вже не для тривоги, а для радості. Тому що зустрічаю на вулицях столиці, й не лише столиці, хлопчаків із козацькими "оселедцями" на гарно чи не дуже виголеній решті голови. Ця нова мода краща за нашу юнацьку. Бо ця мода показує прагнення не просто до свободи, а до нашої, української свободи! Тому що козак — це не лише вільна людина. Козак — це вільний українець! Я не просто вірю, я точно знаю, що серед нинішніх юнаків з "оселедцями" знайдуться такі, хто пронесе цю зачіску через усе життя. І коли-небудь юнаки, які нині ще не народилися, зустрівши дідугана із сивим "оселедцем" на голові, будуть упізнавати тих, хто з допомогою стрижки демонстрував вірність нашій українській свободі, яка тоді буде у нас остаточно і назавжди! Спочатку я хотів назвати цю замітку "Мода на свободу", але передумав — можуть у політичній агітації запідозрити! А вона — на іншій сторінці.
