У кожному адміністративному приміщенні, що залишилися нам від клятих комуністів, обов'язково були спеціальні кімнати для «особого отдєла».
Ці приміщення мали окремий вхід та окрему сигналізацію, аби в разі чого ворогам не дісталися «секретні документи». Не знаю, що тепер із тими кімнатами, як і для чого їх нині використовують і чи використовують взагалі. А згадав про них через останні події, коли один із вищих чиновників нашої держави «смертельно захворів», щойно дізнався, що його хочуть заарештувати. Він не перший — у нас «смертельно хворіли» в такому становищі практично усі, хто не встиг втекти за кордон. Навіть «незламний Юра», той, що нині генпрокурор, теж мав колись померти у залі суду, але, як бачимо, успішно вижив. Тож я ось про що. У згаданого Юри, і не лише у нього, а й в усіх керівників нинішньої «чесної влади», мають тепер бути спеціальні кімнати, де б у повній бойовій готовності зберігалися інвалідне крісло, лікарняне ліжко, крапельниці, прилади штучного дихання… Коротше, увесь реанімаційний набір. Щоб коли їх прийдуть заарештовувати, не треба було їхати до лікарні. Щоб одразу — брик, і «смертельно хворий». А щоб усе це обладнання не припадало пилом, можна було би періодично проводити змагання — хто з наших керівників швидше перетвориться з квітучого мужчини чи не менш квітучої жінки в інваліда в передсмертній агонії. Уявляєте: на сцені четверо, які по команді знімають представницькі костюми, перевдягаються у піжами і припадають до кисневої подушки. Можна буде і час засікати, і оцінки ставити «за артистичність». Не гірше буде за якийсь там «голос країни». І залучати до цих змагань можна буде усіх бажаючих. Я маю на увазі бажаючих абсолютно чесно стати нашими непідкупними керівниками. Самих начальників я б допускав до змагань вибірково. Бо більшість з них і без мене активно готуються виглядати помираючими від ожиріння, перепрошую, від гіпертонічного кризу, чи як там його. Просто не впізнаєш колишніх хлопаків, які у керівних кріслах наїдають собі кендюхи швидше за поросят, і за кілька років їхні мармизи перестають влазити в старий телевізійний екран. Лише у новий — той, що широкий. Раніше я цьому дивувався, думав — навіщо? Тепер все ясно — готуються. Ті, що худі та підтягнуті, готуються втікати, почувши про можливий арешт, а ті, що товсті, — падати замертво в разі тої ж самої звістки. Тому не можна залишати цих людей без допомоги. Конче необхідно обладнати для них ті самі спеціальні кімнати з ліжками та кріслами інвалідними. У тих кімнатах ще зі старих часів грати та сигналізація. Щоб не втекли бува…
