Ви часом не знаєте, що спільного між рівенським гуртом «Ot Vinta» і японцями? Хлопці цього також не знають, а ось столичні автори їхнього другого кліпу на пісню «Дарма я наївся цибулі» чомусь вирішили поєднати ці два, мабуть, схожі явища. Відзняте нещодавно відео через два тижні буде презентоване рокабільній громадськості в столичному клубі «Докер АВС», після чого його намагатимуться запхнути в ротацію українських музичних телеканалів.
Ви часом не знаєте, що спільного між рівенським гуртом «Ot Vinta» і японцями? Хлопці цього також не знають, а ось столичні автори їхнього другого кліпу на пісню «Дарма я наївся цибулі» чомусь вирішили поєднати ці два, мабуть, схожі явища. Відзняте нещодавно відео через два тижні буде презентоване рокабільній громадськості в столичному клубі «Докер АВС», після чого його намагатимуться запхнути в ротацію українських музичних телеканалів. — Суперфеноменальний кліп «Дарма я наївся цибулі» ми знімали в модному японському суші-барі «Тампопо» (з японської — кульбаба). Це дуже популярне серед бомонду місце, ми там бачили іменні палички усіляких попсових «зірок» а-ля Басков, Повалій, Кіркоров і т.д., — розповідає лідер «Ot Vinta» Юрій Журавель. — Я думаю, основною ідеєю роботи стане протиставлення такого собі модного гламуру та творчості нашого гурту. Знімали кліп ми протягом однієї ночі, хоча безпосередньо з нами оператор працював лише хвилин сорок, решту часу знімали історію кохання головних героїв — японського кухаря та гарної української дівчини, до речі, «Міс України» 1999 року. А ми — лише ресторанні «лабухи». Загалом, я трохи переживаю, не знаю, що з цього всього вийшло, хоча не турбуюсь я лише за операторську роботу — за камерою сидів наш добрий знайомий і земляк Ігор Романов. — Продюсера у вас, як відомо, немає. Звідки гроші на кліп? — Довелося добряче попрацювати на Новий рік — за шість днів, з 28 грудня по 2 січня, ми відіграли в Єкатеринбурзі аж вісім концертів, і це при тому, що через запізнення на літак ми скасували один дуже грошовитий виступ. Ми й надалі залишаємось музикантами, які на свій розвиток гроші заробляють самостійно, оскільки не маємо якоїсь потужної фінансової підтримки. Мабуть, єдиний, хто нам допомагає, — це наш рідний Палац дітей та молоді. Ось такі ми, безпродюсерські… — …Націоналісти… — Від цього приколу нам аж на душі світліше. Якось розповідали ми одному знайомому про наш рімейк на пісню «Містера Твістера» «Блюз пухлых рук, у нашому варіанті про українського націоналіста. А він нам показує мобільний — виявляється, наш текст — «…давно не гуляла сокира по вулицях міста Москва» — зараз «гуляє» sms-ками по українських мобілках. Ось так, коли захочемо випустити пісню в ефір, будуть з нас сміятися — ніби взяли народну творчість собі… Але все одно приємно. — Кліп — це добре, але як справи з альбомом «Мав я раз дівчиноньку», що мав з’явитись іще рік тому? — Чесно кажучи, ніяк. Від цього диска ми не відмовляємося, просто постійно додаються якісь нові пісні, нові приколи — ось у Польщі підкинули тему, в Росії також. Ідея, так би мовити, зріє і чекає свого часу. Хоча його, часу, зараз для репетицій через концертну діяльність не вистачає. Але обіцяю — «…Дівчиноньку» ми таки зробимо.
