Влаштовуючись у 1999 році на роботу у Рівненську філію Європейського університету, викладачка Валентина Юскович й гадки не мала, що працювати там вона буде недовго, зате спілкування з представниками цього навчального закладу за власну трудову книжку розтягнеться на 10 років. Після кількох судових позовів з цього приводу трудову п.Валентині усе ж видали — у березні 2011 року, після арешту рахунків навчального закладу через невиконання рішення суду.
Валентина Юскович пропрацювала у філії Європейського університету десь із півтора року, вийшла з відпустки і дізналася, що її звільнено. Видати трудову книжку, зі слів п.Юскович, директор філії університету Микола Лустюк буцімто відмовився. Окрім цієї «неув’язки», викладачка мала претензії до закладу й відносно зарплатні, яку університет їй начебто недоплатив, тому спершу подала позов за зарплатню. І хоча керівництво закладу намагалося переконати суд, що викладачка немовби прогулювала й не виконувала своїх обов’язків, суд постановив виплатити їй заборговане. А у 2003-му суд постановив і трудову книжку п.Юскович видати, адже після звільнення без цього документа вона не могла влаштуватися на роботу. — Я погоджувалася вже й на дублікат чи на нову трудову книжку, — розповідає п.Юскович, — але керівник закладу Микола Лустюк то казав у суді, що я не надавала йому трудову, коли влаштовувалася на роботу, потім казав, що у нього взагалі немає трудових, бо вони — в університеті в Києві, а його філія, мовляв, не є юридичною особою. Тож суд залучив до справи і Європейський університет у Києві, справу розглянули «по новому колу». Тобто судів по трудовій було кілька, але жодного разу суд не постановив нічого іншого, окрім зобов’язати університет видати мені документ. В листопаді 2010 року Апеляційний суд області, де університет оскаржував рішення міського суду, постановив, що трудову мені не видають стільки часу в результаті бездіяльності керівництва Європейського університету, і зобов’язав виконати рішення міського суду 2008 року про видачу трудової. І лише коли виконавча служба наклала арешт на всі рахунки університету, мені подзвонили з університету, попросили вибачення і запросили отримати трудову. Щоправда, видали таки нову, в якій було зроблено записи лише про прийняття мене на роботу та про звільнення. З моменту звільнення Валентина Юскович кілька років ніде не працювала, а у 2005-му звернулася до керівництва Національного університету водного господарства й природокористування, де викладала раніше, з проханням видати дублікат трудової книжки. Там їй пішли назустріч, і з дублікатом п.Валентина пішла викладати в гуманітарний університет на кафедру економічної кібернетики. — Тепер я подала в суд позов про зміну дати звільнення і стягнення середньої зарплатні за період мого вимушеного прогулу, — продовжила Валентина Юскович. — Я додала розрахунок суми боргу до кінця серпня 2005 року, коли я влаштувалася на роботу. За моїми розрахунками, із жовтня 2000 року до вересня 2005-го мені належить понад 128 тисяч гривень зарплатні, я також прошу виплатити мені компенсацію моральних збитків у сумі 34 тисячі гривень. Але оскільки керівництво університету наполягає на тому, що дублікат трудової в університеті водного господарства мені видали незаконно, я вимагатиму повний розрахунок: за 10 років і кілька місяців, що минули від мого звільнення до видачі трудової за рішенням суду, виходячи з розміру середньої зарплати з надбавками. Насправді час, потрібний для видачі мені трудової, — це хвилин двадцять.
Коментарі Начальник Державної інспекції праці в Рівненській області Михайло Бузинарський: — Закон гласить так: якщо працівник не міг отримати свою трудову книжку з вини роботодавця, то це тягне за собою виплату середньої зарплатні за період вимушеного прогулу, в цьому випадку — з врахуванням індексації. Мина Балан, колишній юрист Рівненської філії Європейського університету: — Я певний час надавав юридичні послуги цьому навчальному закладу. Трудова п.Юскович в університеті була, я її бачив і на суді свідчив, що трудова є. Миколі Лустюку я як юрист пояснив, що за період затримки видачі трудової університет може заплатити працівниці середню зарплатню. Тобто він про таку можливість знав, але зробити це тоді відмовився. Пізніше я припинив співпрацю з університетом. Тим не менше у питаннях стягнення заборгованої зарплатні, як у п.Юскович, термін позовної давності відсутній.
