Виповнилося 35 років, відколи у Рівному відкрили Монумент вічної слави, більш відомий сучасникам як Пагорб чи Меморіал слави. Він мав стати місцем вшанування перемоги СРСР над нацистською Німеччиною. Будували меморіал 10 років, втім, його повноцінно так і не реалізували. Під скульптурою мав бути музей з двох залів, а на алеї перед 103-ма сходинами – скульптури.
Відео - Компанець On Air в ютубі.
Як зараз виглядає це місце та що безповоротно щезло з пагорбу на околиці Рівного, розповідає Суспільне.
Меморіал Слави – це архітектурно-скульптурний комплекс, охоронна зона якого понад 6 гектарів. Як йдеться у паспорті об’єкта, він включає в себе парк "Перемоги", алею "Пам'яті", а також пагорб з 48,5 метровим пілоном-обеліском з червоного граніту, що символізує прапор, 8-метровою бронзовою скульптурною композицією (солдат, партизан та дівчинка) та 3-метровим горельєфом з 18-ти фігур (сюжет горельєфу має три символічні частини: клятва, наступ та визволення).
– Відкрили його напередодні 40-річчя перемоги. Там гарна природа і можна було дійсно розбити Парк Перемоги. Але оцей монументалізм радянський мені не подобався, – розповідає старша наукова співробітниця краєзнавчого музею Валентина Данілічева. – У нас є місце поховань періоду Другої світової війни на Дубенському цвинтарі, прив’язка до могил, до конкретних людей. А пам’ятник відкривали, скажімо, швидше за ідеологічними мотивами. От, парк Перемоги і – монумент Перемоги. Він був символічним. Адже у 1941 році на тому пагорбі не було боїв, не було там військових подій і під час рівненської військової операції у лютому 1944 року. Перепоховань теж здійснено не було.
До меморіалу також входить майданчик з військовою технікою. Були на меморіалі також літак-винищувач-бомбардувальник СУ-7МБ та 160-мм міномет, втім, більш як 10 років тому вони зникли. Частина літака була зроблена із алюмінію.
Не дійшли до наших днів не лише літак з мінометом. Зліва від велетня-обеліску був розміщений указ про нагородження Рівненщини Орденом Леніна та сам орден. А праворуч – перелік радянських військових частин, що у 1941-1944-му роках воювали на Рівненщині, а також Зірка Героя Радянського Союзу. Крім того, по центру знаходилася ніша для вічного вогню у формі трапеції, біля якої були викарбувані рядки радянського поета Роберта Рождественського про “пам’ять, в якої не буде кінця”.
Натомість, перед святкуванням 9 травня у 2010 році на самому монументі з’явився інший надпис “Слава Героям”. Нині там знаходяться танк ІС-2, самохідні установки ІСУ-152 та СУ-100, 76-міліметрова дивізійна гармата, гаубиці 122-мм і 203-мм.
На будівництво Меморіалу пішло десять довгих років. Перед відкриттям там так і не відкрили музей, а від ідеї комплексу скульптур взагалі відмовились. Старша наукова співробітниця краєзнавчого музею Валентина Данілічева була свідком подій. Пригадує про маловідомі деталі проєкту.
– Обличчя виписані з реальних людей. Під скульптурною композицією мало бути дві зали з експозицією подій війни на Рівненщині. Цей план не був реалізований. У якому статусі мала бути та експозиція, але вона законсервована, до експозиційних робіт не дійшло, таке завдання не ставили. Бо пішли мільйони, я так думаю, певно, грошей не вистачило. Ще тоді в мене була думка, що ті гроші можна було би віддати на поліпшення житлових умов ветеранів… З нинішньої вулиці Костромської вздовж алеї до сходів мав бути великий композиційний скульптурний комплекс. Там скоріше фігурні композиції мали бути. Було обговорення зі скульптором і ветеранами, щоб її не робити, бо вона була зайвою, а гроші були потрібні. Він дороговартісний проект для Рівного, не знаю, чи кошти з Києва були, – розповідає Валентина Данілічева.
Щодо самої дати відкриття Монументу вічної слави, то їх можна зустріти дві – 7 та 9 травня 1985 року. Зокрема, 9 травня зазначене у паспорті об’єкта. Про 7 травня йдеться у науково-допоміжному бібліографічному покажчику “Пам’ятники, пам’ятні знаки, меморіальні дошки Рівненської області”.
Про те, що відкрили монумент раніше, ніж 9 травня, опосередковано свідчить і стаття в газеті “Червоний прапор” за 9 травня 1985 року, в якій вже розміщений детальний репортаж з відкриття об’єкту під заголовком “Не згасне пам’ять у віках”.
Авторами меморіалу є архітектор Юрій Москальцов та скульптор Василь Вінайкін. Останній працював до цього над багатьма відомими в Україні пам’ятниками, зокрема “Батьківщини-матері” у Києві та Монументом на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією у Переяславі-Хмельницькому. Пам’ятник Миколі Кузнецову, що тривалий час був у Рівному на Соборній, а згодом переїхав на меморіал на Дубенську, теж його рук справа.
А от архітектор Москальцов, як йдеться у згаданій статті у “Червоному прапорі”, був ініціатором того, щоб у компанію солдата та партизана додали ще й дівчинку. Мовляв, той “пригадав дівча з букетом квітів на узбіччі однієї з доріг у визволеній Польщі, де воювала його стрілецька дивізія”, бо колишній артилерист теж був учасником війни.
У паспорті об’єкта, який Суспільному показали у відділі історико-культурної спадщини управління культури і туризму Рівненської облдержадміністрації, не вказано, на чиєму балансі він знаходиться зараз. Рік тому Суспільному вдалося з’ясувати, що приглялядає за Меморіалом “Трест зеленого господарства”.
– Якщо ця графа порожня, то балансоутримувач юридично не визначений, – уточнила спеціалістка відділу історико-культурної спадщини управління культури і туризму Рівненської облдержадміністрації Ірина Васильєва.
