Фермер Віктор Атаманюк із села Копитків, що в Здолбунівському районі, виробляє біопальне та заправляє ним свої трактори. Каже, економія суттєва, та й з вихлопної труби вже смердить не їдким газом, а... смаженими котлетами.
У фермерському господарстві ім. Шевченка біодизельна установка з’явилася лише кілька місяців тому, але вже сьогодні подивитися на те, як з олії виробляють біопальне, з’їжджаються не лише рівненські чиновники, а й міністри. Аби придбати унікальну установку, пан Атаманюк узяв кредит на чотири роки від Північної екологічної фінансової корпорації — 270 тисяч євро. За ці кошти купили біодизельний апарат, комбайн для збирання ріпаку та спеціальний ріпаковий стіл. А в травні фермер планує за чергові грантові кошти встановити у господарстві ще й біогазову установку, аби добувати газ з гною від корів. Тим часом шукає гроші й на компрессор, який би робив із ріпакової соломи брикети, що можна використовувати у котельнях для опалення. Якщо ці задуми реалізуються, господарство стане повністю незалежним від ринкових цін на пальне та електроенергію. — Ми купили цей апарат у Фінляндії, — розповідає Віктор Атаманюк. — Спочатку в нас було дуже багато запитань щодо того, як же робити біопальне та скільки можна його заливати в бак трактора. Поїхали у Фінляндію, і нас там два дні по 12 годин вчили, як працювати з цим апаратом. Там взагалі біопальне роблять не з ріпакової або соняшникової олії, а з різних харчових жирів. Навіть у Макдональдсі з кухні його забирають. Ми ж для біопального заливаємо ріпакову або соняшникову олію. Ось сюди заправляється олія, яка спершу кілька днів має відстоятися (пан Атаманюк показує «на пальцях», як робиться біопальне. — Авт.) Нагріваємо її до 45 градусів тепла, ще треба засипати каустичну соду та додати метанол, утворюється премікс, іде реакція, виділяється гліцерин з метанолом, потім гліцерин відділяємо, промиваємо, і на виході отримуємо біопальне. Ось такий собі простенький самогонний апарат. Так за добу можемо виробити від 350 до 600 літрів екологічно чистого пального. Щоправда, воно має відстоятися кілька днів. Нині в Атаманюка вже чотири з 28 тракторів їздять на біопальному. Навесні, каже, їздитимуть більше. Техніку для цього ніяк не перероблювали: «Їздить, то й добре», — жартує господар.
Довідка РВ У фермерському господарстві ім. Шевченка є 1775 гектарів сільськогосподарських угідь, вирощують зернові, цукрові буряки, овочі, картоплю, майже півтори тисячі голів великої рогатої худоби, виробляють молоко та м’ясо.
