Паломництво рівнян у країни Балтії

Так, у другу декаду травня, рівненські волонтери, з благословення митрополита Рівненського і Острозького Іларіона, вирушили до країн Балтії.

 

 

Хоча столиця Естонії нас зустріла дощем і прохолодою, проте теплу і затишну атмосферу приморського міста було важко не відчути. Екскурс в середмістя Таллінна здійснив священник Української Православної Церкви в м. Таллінн отець Іван, родом із Маріуполя. Прогулянка старими вулицями міста дала змогу зануритися в його багатовікову історію завдяки архітектурному колориту історичного центру: церква Святого Олафа, собор Олександра Невського, провулок Святої Катерини, таллінська ратуша, будівля парламенту. По-особливому теплим був прийом в храмі Богородиці Троєручиці УГКЦ, при якому також функціонує Центр української культури в Талліні (далі — Центр). Із напрямками діяльності цього Центру нас познайомила голова Конгресу українців Естонії п. Віра Коник. Ми дізналися, що наші земляки активно займаються волонтерством, писанкарством, проводять різноманітні майстерки, уроки з каліграфії, виготовляють папір за старовинною технологією та багато іншого, в основі чого лежить популяризація всього українського. Надзвичайне враження справили винаходи місцевого майстра українського походження, керівника Центру Анатолія Лютюка. Відкриттям стала інформація про те, що в Таллінні діє Школа Свободи, де гармонійно поєднують дві культури: 40% навчання відбувається українською мовою, 60% — естонською.

 

Гельсінкі — столиця та найбільше місто Фінляндії,

Розташоване на березі Фінської затоки Балтійського моря. Саме тут ми провели другий день нашої мандрівки, прибувши рано на поромі із Таллінна. Екскурсія містом розпочалася вже із порту. Бриз моря, гул чайок, шум міста, своєрідний дух скандинавської архітектури, в якій переплітається старе і новітнє, представили строкатість фінської столиці. Серед цікавих локацій Гельсінкі хотілося б відзначити Свято-Успенський кафедральний собор, Катедральний лютеранський собор, Церква в скелі Темппеліаукіо, Центральна бібліотека Гельсінкі Oodi, Сібеліус-монумент, площа із підземним простором Камппі, Каплиця тиші Камппі, залізничний вокзал. День у Гельсінкі завершили молитвою у храмі Святої Трійці Автономної Православної церкви Фінляндії у складі Вселенського Константинопольського патріархату. Настоятель храму о. Олександр розповів про діяльність Товариства українців у Фінляндії та напрямки волонтерської допомоги нашим землякам. У променях заходу сонця попрощалися із Гельсінкі, відпливаючи назад до Таллінна.

 

Третьою країною нашої волонтерської мандрівки стала Латвія.

Знайомство із країною проходило у її столиці. Розташоване на березі Ризької затоки Балтійського моря, місто Рига зустріло нас різнобарв’ям українських вишиванок, адже саме цього дня Україна та весь світ разом відзначали Всесвітній день вишиванки. Прогулянка вулицями Риги допомогла відчути своєрідну атмосферу забудови старого міста: Ризький замок, ратушна площа, Церква Святого Петра та Церква Святого Якова. У костелі Святої Марії Магдалини нас гостинно зустріли, пригостивши смачною трапезою, та познайомили із представництвом організації Карітас в Латвії, діяльність якої провадиться в дусі християнського вчення, милосердя та благодійності. При Свято-Преображенській парафії УГКЦ активно діє волонтерський центр з плетіння маскувальних сіток для ЗСУ, де ми обмінялися досвідом та обговорили напрямки співпраці. Загалом у Ризі діє чотири осередки плетіння маскувальних сіток, а самі ж місцеві волонтери називають себе «родина з вишивання стрічками». Кульмінацією дня у Ризі стало святкування Всесвітнього дня вишиванки, яке об’єднало наших земляків та небайдужих до долі України латишів.

 

Останнім штрихом нашої подорожі став Вільнюс.

Цьогоріч столиця Литви відзначає своє 700-річчя, тому на вулицях міста панує святкова атмосфера. З вершини Замкової гори відкривається чудова панорама Старого міста Вільнюса, де видніються черепичні дахи будівель та куполи храмів. Прогулюючись вузькими вуличками, які пролягають між старовинними кам’яними будівлями, ми могли опинитися біля не менш цікавих храмів, серед яких: площа Гедемінаса, Кафедральний собор Святих Станіслава і Владислава, готичний костел Святої Анни, базиліка Святого Миколая, костел Святих Петра і Павла із вражаючим ліпнинним оздобленням інтер’єрів. У храмі Свято-Духівського чоловічого монастиря приклалися до мощей Святих мучеників Віленських Антонія, Іоана та Євстафія. Особливим центром підтримки українців у Вільнюсі є Монастир Святої Трійці УГКЦ. Головний храм монастиря — Свято-Троїцька церква — побудований у 1514 році князем Костянтином Острозьким на честь перемоги у битві під Оршею. Крім цього храму, за сприяння та кошти князів Острозьких у Вільнюсі збудовано інші церкви, кам’яниці та споруди. Саме такі місця дали відчуття кревного зв'язку України з Литвою. Також приємно вражали вуличні зустрічі з волонтерами, які об'єднані метою допомогти Україні в часи сьогодення.

 

Мальовничими, контрастними, відкритими, дружелюбними, із самобутньою атмосферою старих вулиць, які пронизані українською символікою на різноманітних будівлях, на просторах міських площ, у міському транспорті, у барвах жовто-блакитних квітників, серед натовпу людей. Міжнародна підтримка, волонтерство, єднання, прагнення до справедливості є ключовими у наближенні нашої ПЕРЕМОГИ.