У столиці Данії місті Копенгаген на кожній площі, а їх там кілька десятків, стоїть пам'ятник королю. Зелена бронзова скульптура із людиною на коні і підпис «Крістіан такий-то».
У них усі королі були Крістіанами, тож не місцевому без підготовки не розібратися. Заблукати можна поміж тим Крістіанами. Є там і пам'ятник Гансу-Крістіану, тому що казки писав. У куточку скромно стоїть, шукати треба. Нинішні королі у тих краях, а Данія. Нідерланди, Швеція та Норвегія досі є королівствами, живуть скромно. Король Нідерландів взагалі їздить на велосипеді, а у вільний від королівський обов'язків час працює програмістом. У нас не так. У нас пам'ятник має бути один. За комуністів усюди стояв Ленін, за незалежності його у західних областях почали міняти на Шевченка. Коли у 1989 році учорашні комсомольці, що раптом перетворилися на патріотів, почали збирати гроші на монумент Шевченку, я радив не поспішати — пам'ятник поету у Рівному тоді вже був. Він і досі стоїть у парку звісно ж Шевченка. І взагалі — пам'ятники Шевченку — це справа рук Сталіна, який у 30-ті роки призначив його головним поетом України і наказав, щоб у кожному місті була вулиця Шевченка, пам'ятник Шевченку і парк Шевченка. Тому колишні комсомольці нічим тоді, у 1989-му, не ризикували. Якби із незалежністю нічого не вийшло і перемогли комуністи, наші «патріоти» сказали би, що продовжували справу Сталіна і їм би нічого не було. Інша справа — пам'ятник Бандері, якого Сталін ненавидів і боявся. Чому, цікаво, у нас немає у кожному місті йому пам'ятників? Відповідаю: пам'ятник Бандері, на відміну від пам'ятника Шевченку, є свідомим і остаточним вибором, після якого назад шляху немає. Коли у центрі міста стоїть пам'ятник Бандері, це означає, що це місто справді українське і російському окупанту у цьому місті буде непереливки. На місці Порошенка я би наставив пам'ятників Бандери у всіх населених пунктах уздовж лінії фронту. Упевнений — допомогло би! Події 2014-го засвідчили — там, де повалили пам'ятник Леніну, вже точно не буде проросійських «республік». Бо народ зробив свій вибір. Але це лише перший крок. Другим кроком мало би бути встановлення пам'ятників Бандері, що показало би не лише небажання йти під Росію, а й боротися із окупантами. А за Рівне мені просто соромно. Ну куди дивляться наші численні щирі націоналісти? Чому ще немає у нас пам'ятника Бандері? Театральна площа аж пищить так проситься під цей монумент. Не сумніваюся, що міська влада цю справу підтримає. І гроші виділить. Це ж не зі стадіоном вовтузитись. Заплатив із міського бюджету вдесятеро — і стоїть монумент у всіх на виду! І патріотично, і вигідно!
