Чи не здається вам дивним той факт, що пам’ять про першого загальнообраного президента України досі майже ніяк не увічнена? Все ж таки Леонід Кравчук — історична особистість, що є об’єктивним історичним фактом і оскарженню не підлягає.
Не будемо саме тепер шукати причин цього феномена, а краще згадаємо про того, кого Кравчук переміг на тих історичних президентських виборах 1991 року. Переміг він, нагадаю, В’ячеслава Чорновола, якому поставлено вже багато пам’ятників, чиїм іменем названі десятки вулиць і так далі.
Чому так? Як обирати президентом, так Кравчука, як ставити пам’ятники, так Чорноволу? Виходить, що ми увічнюємо свої помилки, хоча з приводу помилковості обрання Кравчука можна сперечатися. Чи ми просто любимо мертвих героїв, які вже нічого не скажуть? Коли так, то до пам’ятників Кравчуку справа точно дійде. А що робити з нашою традицією робити сумнівний вибір, а потім про це сором’язливо не згадувати? Чи може ми вже не такі?