Кажуть, що ніби в Америці, тобто у Штатах, існує якась невидима зовні deep state (глибинна держава), яка насправді керує наймогутнішою країною планети, застерігаючи офіційну владу від неправильних вчинків чи рішень. Саме на цьому невідомому рівні й вирішується, як саме житиме американський народ, а услід за ним усі інші народи світу. Не знаю, чи це правда, чи вигадка, бо не жив ніколи у тих Штатах і знаю їх майже винятково за книжками, фільмами і серіалами. Зате добре знаю нашу державу і можу абсолютно точно стверджувати, що у нас теж є оцей неофіційний state.
Але не глибинний і потаємний, як за океаном, а цілком видимий, який існував і продовжує існувати паралельно офіційній державі, офіційній владі, які ніби цю паралельну державу впритул не помічають. Звісно, що це не так — чимало, якщо не всі наші державні чиновники одночасно з роботою на офіційну владу працюють на паралельну. Інколи це буквально лізе в очі й дратує, але всі довкіл вдають, що так воно і треба. Спеціально передивився стрічку новин за останню добу і не побачив там жодного (!!!) повідомлення про хід переправки в Україну тисяч старих автомобілів із країн Євросоюзу. І це у той час, коли цей процес став воістину всеохопним. Яка гуманітарна допомога? Яке озброєння? Усі прикордонні пункти на заході України зайняті майже винятково чи просто винятково оформленням вживаних автомобілів, які женуть з найвіддаленіших куточків Європи. Аби не витрачати дороге нині пальне, ці машини часом зчіплюють по дві-три, і ці зчіпки утворюють автопоїзди, які мчать європейськими автострадами у бік українського кордону. По дорозі їх чекають місця відпочинку, де можна постояти, поки черга на кордоні занадто довга. Якщо не знати, то складається враження, що Польща збирається атакувати Україну тисячними угрупованнями старих автомобілів, які щодня накопичуються на кордоні. Процес не припиняється ні вдень ні вночі. Хіба що на період комендантської години перевезені тачки не випускають на наші дороги. Зате після п’ятої ранку вони всі разом стартують, ніби на перегонах якої-небудь «формули», будячи своїм ревінням мирні села уздовж доріг. Це все не мої вигадки — все це я бачив на власні очі. А якби не бачив, то і не здогадувався, звідки у нас по всіх провулках авто з французькими номерами двадцятирічної давності. Бо ніде і ніхто у нас про це не повідомляє, хоча в описаному вище процесі задіяні тисячі людей, а з ними і дуже немаленькі кошти. Ну чим вам не паралельна держава? І це лише те, що у всіх на очах і ніким не приховується. Про все інше ми довідуємось із неофіційних джерел, яким можемо вірити або ні. Я схильний вірити: паралельна держава у нас не одна — їх чимало. І їх теж захищають на фронті наші героїчні воїни. Бо усі ці паралельні держави — це теж Україна!
