Останнім часом у Рівному тільки й чути про перемоги та здобутки перукаря Ірини Раєвської. То на міжнародному конкурсі перукарської майстерності здобула переможне місце, то вдало виступила на всеукраїнському. Сьогодні Ірина — одна з найуспішніших і найпопулярніших майстринь міста, яка обслуговує вибагливих клієнтів, серед яких є і чиновники, і ведучі телеканалів, і моделі. Про те, чому стала перукарем, наскільки творча і водночас прибуткова ця професія, Ірина Раєвська розповіла кореспонденту «РВ».
Ірина Раєвська робить зачіску моделі на всеукраїнському конкурсі
— Ірино, стати перукарем — це була необхідність чи мрія?
— Мабуть, таки мрія. Мені з дитинства подобалося експериментувати із зачісками. У школі я стригла і фарбувала подружок, чого вчилася самотужки. Половина дівчат зі школи просили мене робити їм «поставлені чубчики», коли це було модно.
Я виховувалася в родині вчителів, вчилася гри на фортепіано. Батьки вважали професію перукаря непрестижною і прагнули, щоб я теж викладала. Мабуть, тому я пішла навчатися в Інститут слов’янознавства на викладача іноземної мови. І хоча закінчила навчання з відзнакою, викладачем так і не стала — пішла працювати секретарем у Рівненський професійний ліцей. Тодішній директор ліцею Володимир Пачібула і підштовхнув мене до думки врешті зайнятися улюбленою справою. Пішла на півторарічні курси й вивчилася на перукаря, модельєра і манікюрницю. Почала викладати в ліцеї перукарську майстерність і паралельно працювати за своєю професією.
— Що вам більше подобається — працювати перукарем чи вчити цієї професії інших?
— Добре, що мене не змушують вибирати, тому що мені подобається й те й інше. Мені подобається ділитися своїми знаннями. Я в захваті від того, що деякі мої учні перевершують свого вчителя. Значить, я чогось їх навчила. Майже всі мої учні працюють за професією перукаря або ж відкрили свої перукарні. Дев’ять з них цього року стали переможцями різних змагань. З іншого боку, я б втратила свої навички, якби не практикувалася, тому маю своїх клієнтів, на яких випробовую нові зачіски, нові методи стрижки і схеми фарбування.
— Наскільки професія перукаря сьогодні затребувана? Чи можна реалізувати себе так, щоб отримувати достойний заробіток?
— Ви бачили, скільки оголошень сьогодні на зразок «Потрібен перукар»? Багато, правда? Це відповідь на ваше запитання. Відкриваються нові перукарні, і мене нерідко просять прислати на роботу своїх учнів. Чимало з них їдуть працювати до Києва, в інші міста і непогано там працевлаштовуються, проте й у Рівному можна себе реалізувати, якщо маєш золоті руки. Наприклад, моя офіційна зарплата як викладача — 1000 гривень. Проте, звісно, цього мало для сімейної людини. Завдяки роботі з клієнтами я заробляю достатньо.
— А хлопців серед ваших учнів багато?
— Бувають роки, коли набираємо аж п’ять охочих, цього року, наприклад, немає зовсім. Проте я помічаю, що ця професія стає все більше популярною серед хлопців. І, до речі, так склалося, що клієнти-жінки довіряють більше майстру-чоловіку, а клієнти-чоловіки — майстру-жінці. Хлопці, які хочуть бути і стають перукарями, — зазвичай дуже творчі особистості. Можливо, навіть дещо жіночні. Хоча талант, звісно, від статі не залежить. Головне, щоб людина мала творчі нахили — любила музику, малювання, дивилася модні покази. Наприклад, те, що я вчилася грати на фортепіано, розвинуло в мені творчі здібності.
— А вам не пропонували відкрити свою перукарню?
— Пропонували і неодноразово, маю спонсора, який готовий дати на це гроші. Проте навіщо це мені? Якщо відкрию перукарню, не буду розвиватися як майстер, адже не матиму часу відвідувати семінари, майстер-класи, брати участь в конкурсах.
— Хто оплачує участь у конкурсах?
— Спонсор — мої руки (сміється). Насправді це дуже великі затрати — на костюм для моделі, засоби, прикраси. Часом допомагають друзі — дизайнери, стилісти. Вони беруть участь в конкурсах разом зі мною, адже це для них теж реклама. Крім того, зі мною сьогодні працювати престижно. Дівчата з модельних агентств просять, щоб я взяла їх із собою як моделей.
— Чи великих затрат потребує ця професія?
— Наприклад, я цього року купила інструментів на три тисячі гривень, адже якісний інструмент — якісне виконання робіт. Кожен перукар повинен мати свої фени й утюжки, не кажучи вже про те, що щороку з’являються якісь нові інструменти, які ти мусиш купувати, щоб іти в ногу з модними тенденціями. Це і машинки для малювання по тушовці, трафарети на зачіски. А нещодавно з’явилися вже навіть гумки з гачком або невидима силіконова сітка для зачісок.
— Талановитий перукар — це той, від якого клієнт йде задоволеним. Як цього досягаєте ви?
— Майстер-перукар має бути насамперед спостережливим. От приходить до мене клієнт, я звертаю увагу, як він одягнений. Якщо надає перевагу спортивному одягу, роблю коротку спортивну стрижку, якщо це VIP-клієнт чи чиновник — надаю перевагу класичній, спокійній, але з модними тенденціями в кольорі. Ти маєш бути і психологом для клієнта, і лікарем, і просто другом.
— Скільки, якщо не секрет, коштує у вас стрижка?
— Розцінка — річ індивідуальна, вона залежить не тільки від перукаря, а й від препаратів та засобів, які він використовує. Одному можна запропонувати найдорожчі, для іншої людини є певна ціна, межу якої вона переступити не може. Є пропозиції для VIP-клієнтів і для економ-класу. В середньому у мене стрижка коштує від 50 до 100 гривень. Класична, наприклад, — 50 грн. Весільна зачіска — від 200 до 600 грн.
— Ви постійно буваєте на семінарах в столиці і не тільки, берете участь у всеукраїнських і міжнародних конкурсах і, мабуть, як ніхто, знаєте про наймодніші тенденції цього сезону…
— Тренд цього сезону — натуральні кольори, натуральне довге волосся. Немодні — яскраві руді кольори, мідні й інші. Щодо вечірніх зачісок, то спостерігається повернення до 60-70-х років а-ля Бріджит Бардо. Одна з наймодніших зачісок — бабета. Модні також крупні локони, але водночас і пряме волосся. Серед процедур клієнти нині надають перевагу ламінуванню, біозавивці та біовипрямленню волосся. Головне — природність вашого образу. Це стосується також і одягу, і макіяжу.
