До магазину ТМ «Goldi», рівненського льонокомбінату, вишикувалася черга в кількості близько сотні людей. Всі вони хочуть придбати маски, які шиють на підприємстві і продають по 15 гривень.
Власник фабрики з пошиття одягу Олег Червонюк коментує:
- Дійсно під магазином така велика черга. Стараємося продавати не більше 5 масок в руки. В день виходить виготовити 18 тисяч штук, проте робимо все, щоб вийти на більші потужності – 40-60 тисяч. Ми могли би виготовляти і до 300 тисяч в день, якби влада нас попередила про необхідність їх пошиття, про таку ситуацію. Ми би підготувалися. Але зараз тільки одна з 5 швачок погодилася вийти на роботу, ризикнувши своїм здоров’ям. Я в шоці з того, що держава не підготувалася, не зробила запасів. За таке треба карати відповідальних осіб.
Маски на підприємстві шиють з тієї трикотажної тканини, яку тут виготовляють, і яку використовують для пошиття футболок. Її запаси достатні. Маска є двошаровою і багаторазовою.
- Чому ми говоримо про марлеві маски? Тому що це найдешевша тканина, - пояснює Олег Червонюк. – Насправді ж їх можна пошити з чого завгодно. І кулірна тканина, з якої шиємо ми, - якісна і так само може захищати.
Власник льонокомбінату наразі думає, як здешевити вартість маски. Але пояснює: з 15 гривень, які виручає за продаж однієї, 2 грн. платить швачці, 1 грн. – податок на її зарплату, 3 грн. – ПДВ, інші кошти йдуть на утримання підприємства.
- Ми зараз нічого не виготовляємо, окрім масок, а на утримання такого великого виробництва йде близько мільйона гривень в місяць. Тож і виходить, що з однієї маски заробляємо не більше 1 грн. за моїми підрахунками. Проте моя мета – не заробити на цьому. Пошиття масок для мене – насамперед соціальний проект, - стверджує Олег Червонюк.
