Днями уряд однієї острівної держави провів своє засідання під водою, щоб привернути увагу до проблем охорони навколишнього середовища. Загалом нічого особливо оригінального у цій ідеї немає. Вже багато років люди, які прагнуть привернути до себе увагу, вдаються до вибору несподіваних місць для виконання традиційних обрядів. Укладенням шлюбу під час колективного стрибка з парашутом вже нікого не здивуєш. Навіть бульварні газети не напишуть про це на першій сторінці. Набридло. Та це у них, за кордоном. У нас з цього приводу теж є певні традиції.
Днями уряд однієї острівної держави провів своє засідання під водою, щоб привернути увагу до проблем охорони навколишнього середовища. Загалом нічого особливо оригінального у цій ідеї немає. Вже багато років люди, які прагнуть привернути до себе увагу, вдаються до вибору несподіваних місць для виконання традиційних обрядів. Укладенням шлюбу під час колективного стрибка з парашутом вже нікого не здивуєш. Навіть бульварні газети не напишуть про це на першій сторінці. Набридло. Та це у них, за кордоном. У нас з цього приводу теж є певні традиції. Пам’ятаєте радянський фільм «Весілля з приданим», де наречені освідчувались у коханні понадплановим врожаєм зернових? Те кіно виглядало чистою брехнею, зате пісні у фільмі були хороші. Під платівку з цими піснями мої батьки у ті часи залюбки танцювали у гостях після четвертої чарки. Сьогодні в країні демократія, тож простір для фантазій сягнув набагато вище від понадпланових центнерів із гектара. Минулих вихідних кандидати у президенти змагалися хто з них краще висунеться на цю посаду. По-хорошому, висунення кандидата у президенти має відбуватися на партійному з’їзді шляхом таємного голосування. Соціалісти вирішили голосувати відкрито, чим довели одного із своїх чільників до смерті просто у залі засідань. Що не завадило головному соціалісту учетверте записатися у список бажаючих стати нашим всенародно обраним керівником. Більш рейтингова кандидатка провела з’їзд на столичному майдані, чим не на жарт здивувала ортодоксальних прихильників демократії. Справді, як можна порахувати голоси просто на вулиці серед натовпу із десятків тисяч людей? Ніяк не можна, якщо справді рахувати. Коли ж хочеться просто показати усім всенародну підтримку кандидатки — це вже інша справа. На місці її головного опонента я б провів своє висування в одній із шахт Донбасу, що було б глибоко символічно. А якщо хтось би під час цього висунення помер, це не виглядало б так страшно, як у соціалістів. Кого нині здивуєш смертю людей у вугільній шахті? Зате можна було б говорити про підземну єдність трудівників Донбасу у боротьбі за другу державну мову. Діючий глава держави таки проявив фантазію і полетів висуватися до рідного села на гелікоптері. Спустився просто з неба, отримав благословення у церкві від небесних сил і небом же повернувся до столиці. Запитаєте, що у всіх цих акцій спільного із засіданням уряду під водою чи залицянням радянських колгоспників у версії комуністичного кінематографа? У тому й справа, що спільного немає нічого. Те підводне засідання таки виглядало екзотично, а кіно люди ходили дивитися добровільно. Наші ж висуванці усе робили за гроші. Звозили автобусами людей до Києва, платили телеканалам за трансляцію, гас дорогий для гелікоптера палили… Хотіли, аби виглядало оригінально, а вийшло як завжди. На придорожніх галявинах уздовж київської траси народ закушував у неділю, вийшовши із стареньких автобусів. — Ви звідки? — Ми від Неї! — А ви? — Ми від Нього! — За зустріч! — Будьте здорові! І випили ці люди, і закусили. І повернулися по домівках, аби розповісти рідним і знайомим, як їх возили на підтримку кандидатів у президенти. Говорив із десятком таких. Розповідали про дорогу, про подробиці виборчих акцій. Наприкінці всі запитували, за кого голосувати? Виходить, дарма їх так далеко возили? То може, під воду спробувати? Тоді точно проголосують!
