Ще під час прочитання книги Дарон Аджемоґлу та Джеймса Робінсона «Чому нації занепадають» я усвідомив, що мені дуже пощастило народитися в Україні. Чесно, цей факт не був для мене зрозумілим до цієї книги!
Ще під час прочитання книги Дарон Аджемоґлу та Джеймса Робінсона «Чому нації занепадають» я усвідомив, що мені дуже пощастило народитися в Україні. Чесно, цей факт не був для мене зрозумілим до цієї книги! Навіть попри те, що ми, українці, інституційно відстаємо від Великобританії на 300 років, а Франції — на 200, я радий, що живу тут. Є країни, в яких справи йдуть набагато гірше, і вони ще дуже не скоро зможуть вибратися зі своєї бідності. Але не поспішаймо — все по порядку.
Видавництво «Наш Формат» порадувало українців надзвичайно потрібною книгою для усвідомлення процесів, що не дають нам вирватися з олігархічного правління вузької еліти, яка екстрактує ресурси з економіки заради власного збагачення.
Звісно, вони не роблять це так сильно, як в африканських чи південноамериканських державах. Але усю систему підтримує так званий залізний закон олігархії, адже на місце людей, які контролюють та екстрактують ресурси при зміні режимів, приходять люди з такими ж нечесними принципами. І вони готові до кінця боротися заради того, щоб контролювати ці потоки.
Загалом ця книга пропонує теорію, згідно з якою політичні та економічні інститути є основною причиною як розквіту, так і занепаду націй. Не бійтеся, я не розповідаю висновок із «Чому нації занепадають» — автори самі пишуть цю тезу на початку видання, а потім всю книгу доводять на прикладах, чому їхня теорія правильна. І, чесно кажучи, мене вони переконали.
У книзі аналізують історію Великобританії, яка наприкінці XVII століття першою обмежила королівську владу і створила механізми для підприємництва та патентування винаходів. Також під пильну увагу береться історія Франції й Іспанії, їхніх колоніальних завоювань та наслідків таких дій для Південної Америки.
Історія інституційного розвитку Африки, Китаю, Австралії та інших держав не залишається поза увагою авторів і аналізується з погляду захисту приватної власності, дотримання свободи, плюралізму, централізації та інших факторів, які сприяють розквіту чи занепаду.
Цю книгу важко читати великими уривками. Значну кількість інформації подано дуже стисло, через що більше тридцяти сторінок її сприймати складно. Аля для мене «Чому нації занепадають» відкрила розуміння процесів, що відбувалися протягом століть у різних частинах світу. Вони склали ту картинку, яка не була правильно побудована у школі через відсутність врахування певних факторів.
Найголовніший висновок, який я зробив для себе під час читання цієї книги, такий — українці отримали незалежність 26 років тому після розпаду величезної «махіни» під назвою СРСР, але біля стерна залишилися ті ж самі люди, які продовжили неефективно керувати країною. Вони дозволили, щоб «нове» покоління політиків мало змогу обкрадати своїх громадян, підтримуючи тим самим «залізний закон олігархії», як його назвали автори книги.
Зараз усе звелося до того, що купка людей керує країною і отримує з цього надприбутки. При цьому на мінімальну зарплату прожити практично неможливо.
Але суть в тому, що британці триста років йшли до того, що вони мають зараз. Французи також не за кілька років позбулися короля, вони ще довго після Французької революції боролися, щоб усі громадяни мали рівні права. А ми, українці, хочемо зробити усе швиденько, за років двадцять п'ять — одним махом. А так не буває!
Ця книга не дає готових рецептів, але чітко вказує на фактори, які важливі для того, щоб будь-яка нація почала активно розвиватися. Або ж скотилася до занепаду.
