Двадцять шість років тому в міському пологовому будинку Рівного народилася трійня дівчаток. Наступного дня після пологів сталося нещастя – мама дітей впала в кому і через три місяці померла.
Вихованням дітей займався батько Володимир Мартинчук.
Газета "Вісник" розповідає, що сім'я Мартинчуків працювала вчителями у селі Сопачів Володимирецького району. Коли дружина дізналася про другу вагітність, то за рекомендаціями лікарів вирішили виїхати з радіоактивно забрудненої чорнобильської зони. Хотіла народити здорову сестричку чи братика для старшої доньки Марійки. На УЗД батькам повідомили про двійню хлопчиків.
28-річна Наталя виносила діток і 26 жовтня 1995 року їй зробили кесарів розтин. Медсестра привітала батьків із народженням дівчаток, а через кілька хвилин виявилося, що їх не дві, а три. Діти з’явилися на світ з вагою майже по два кілограми кожна. Такої повноцінної трійні у Рівному не було років десять. Назвали їх Віра, Надія та Любов.
Увечері наступного дня після пологів породіллі стало зле. Наталя знепритомніла, і лікарі констатували крововилив. Жінка впала в кому, але медики заспокоювали чоловіка, що треба сподіватися на краще. Багатодітна мама померла на дев’яностий день після пологів.
Володимир переїхав з дітками у нову квартиру в Рівному, яку «вибив», поки дружина була у лікарні. Були люди, які радили йому здати малюків у дитбудинок. Та 30-річний Володимир навіть думки такої не допускав. У перші місяці йому допомагала рідня, а пізніше найняв няню.
Після того, як журналісти розповіли історію цієї родини, на адресу Мартинчуків звідусіль люди присилали листи, посилки, підтримували багатодітного тата, як могли і чим могли. Для Володимира це було неабияким стимулом і мотивацією.
У 2003 році Мартинчуки на конкурсі «Гордість країни» стали переможцями у номінації «Сімейна історія». Саме тоді здійснилася його мрія як футбольного фаната – у якості призу він отримав поїздку у Мілан, де зустрівся з відомим футболістом Андрієм Шевченком. Згодом Володимир виграв право нести олімпійський вогонь вулицями Києва.
Нещодавно Володимира Мартинчука не стало. Його серце зупинилося уві сні.
Але чоловік встиг зробити те, що мусив і за себе, і за дружину – вивести доньок у доросле життя. Усі дівчата закінчили університети і виросли справжніми красунями. Володимир ще порадів своїй першій онучці, яку подарувала старша Марійка.
