43-річний Сергій Зіньков з Рівного працював будівельником у Фінляндії. Однак після повномасштабного вторгнення повернувся, щоб захищати країну.
Хоча чоловік не служив в армії, проте пішов добровольцем до військкомату, бо був патріотом. Невдовзі його направили на навчання до Великої Британії, а уже звідти у 95-ту бригаду, яка базується у Житомирі.
Взимку Сергій Зіньков пережив тяжке поранення під Кремінною. Їхню розвідгрупу атакував російський дрон.
- Я молилася Богу й просила, щоб він повернув мені чоловіка з війни, - розповідає цивільна дружина захисника Олена Сиващенко. – Адже маю знайомих, у яких чоловіки загинули. Коли молилася, то я так собі подумки й говорила, аби чоловік повернувся з руками й ногами. Воно так і трапилося, коли дрон на них впав, то здійнялася курява, а мого чоловіка поранило в голову. Руки й ноги у нього цілі, проте у голові відсутні 8 сантиметрів черепа біля скроні, а ще частина вуха. Він став нервовим, самі розумієте тяжкість поранення. Буває, що не може нічого сказати, коли починає нервуватися, а ще бувають напади дезорієнтації. У цей момент йому треба об щось обпертися. Наприклад, об стіну, бо може впасти.
Попри тяжке поранення чоловік не отримав жодних виплат, а лише пройшов загальне лікування. Після цього влітку пораненому воїну припинили платити навіть заробітну плату, бо у військовій частині написали, що він дезертир.
- Відбувається повний жах і несправедливість, - ділиться Олена Сиващенко. – Моєму чоловіку потрібно робити операцію, бо у нього немає 8 сантиметрів черепа. Навіть від щигля він може померти. Цю ділянку голови йому потрібно закривати пластиною. Однак у документах йому написали, що він обмежено придатний, а таких у нас зараз немає. У нас майже всі чоловіки тепер придатні. Через це моєму Сергію влітку у військовій частині написали, що він дезертир. Так зване СЗЧ (самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини). З того моменту йому перестали платити навіть заробітну плату. Лікуватися йому тепер нема за що. Я уже попродавала з дому деякі речі, щоб мати хоч якісь гроші. Сергій щотижня мусить їздити з Рівного у Житомир та Київ відмічатися, щоб його не робили дезертиром.
Захисник Сергій Зіньков очікував, що його комісують. Адже чоловік з таким пораненням заслуговує отримати групу інвалідності, пенсію, а ще лікування. Але нічого цього не трапилося. Вони з дружиною навіть зверталися листом до головнокомандувача Валерія Залужного, який відписав, що у військовій частині йому мають дати направлення на лікування в госпіталь.
- На початку тижня мій чоловік поїхав до військової частини по це направлення для лікування у госпіталі, - продовжує розповідати дружина захисника Олена Сиващенко. – Ми сподівалися, що у госпіталі лікарі зроблять операцію та закриють проблемне місце у черепі титановою пластиною. Однак замість цього Сергія посадили в автомобіль, потім завезли кудись у ліс, де сказали, що відправлять або знову на фронт, або кудись інструктором. Адже у них план – треба десь взяти і мобілізувати 600 осіб. Я була шокована. Мій чоловік не спить вночі, йому ввижається та війна, він заїкається. У мене таке враження, що його просто хочуть добити, щоб не лікувати і не виплачувати жодної допомоги, яка передбачена законом.
Дружина військового просить розголосу, а ще допомоги громадськості, бо не може добитися справедливості.