Рівненський фотограф Олег Жилін — живий приклад значущості дорогої професійної фототехніки у фотомистецтві. Точніше, повної відсутності цієї значущості. Захопившись декілька років тому фотографією та маючи під рукою лише любительський фотоапарат, він уже нині готовий подавати документи на отримання престижного міжнародного фотографічного звання, яке в Україні мають лише декілька чоловік.
Завтра колишній відеооператор відкриватиме уже третю персональну фотовиставку за останній рік. Дебютував він у листопаді минулого року, навесні вирішив представити свою творчість ще раз. Сьогодні Жилін є найактивнішим членом фотоклубу «Час», керівники якого пояснюють таку активність великим ентузіазмом. А фотограф у той час робить свої кадри цифровим компактним апаратом (»цифромильниця”) Panasonic Lumix, час від часу з допомогою картонної насадки «накручуючи» на об’єктив лінзи від радянської підзорної труби. Нова експозиція «На грані кольору» традиційно працюватиме у галереї фотоклубу «Час». Роботи автор умовно поділив на два види — кольорові та чорно-білі. Серед перших багато пейзажів та зображень природи, серед других — людей у звичному їм середовищі. Олег Жилін розповідає, що поки що не має ніяких міжнародних звань. Але лише через те, що не встиг вчасно подати документи. І хвалиться — якщо більшість фотографів спочатку подають заявки на отримання звання члена (”артиста”) Міжнародної федерації фотомистецтва (АFIAP), то Жилін уже нині готовий насилати документи на звання EFIAP — заслуженого майстра цієї організації. А вимоги тут серйозні — не менше 50 робіт фотохудожника повинні 150 разів потрапляти на міжнародні виставки у 15 країнах (під егідою FIAP).
