Телевізійні кадри бійки у Верховній Раді, яка передувала ратифікації українсько-російської угоди про продовження базування в Криму Чорноморського флоту Російської Федерації до 2042 року, обійшли цього тижня телеекрани усієї планети. У силовому протистоянні брали участь і народні депутати від Рівненщини. Щоправда, були вони по різні сторони прапора, яким опозиція намагалася закрити місця для голосування.
Віктор Матчук (НУНС): — Основний удар «регіоналів» прийшовся на депутатів з нашої групи. «Нунсівцю» Володимиру Карпуку з Волині перебили носа, Олесь Доній отримав струс мозку і був госпіталізований в лікарню. Ще декілька депутатів мають тілесні ушкодження. Я теж потерпів, бо мені заламали за спину руку, яка ще не встигла добре зростись після перелому наприкінці січня. Але все це, можна сказати, дрібниці у порівнянні з тим, що сталося у вівторок у Верховній Раді. Були, звісно, сутички між народними депутатами й раніше, але все закінчувалося хіба що штовханиною чи відірваними гудзиками і зірваними краватками. А так, щоб поки одні тримають за руки, інші били зі всієї сили кулаком в обличчя, били з люттю до крові, щоб збивали з ніг і закопували ногами... Реально в залі було 211 депутатів з правлячої коаліції, а на руках вони мали 236 карток для голосування і їм треба було кудись їх вставити. Ми ж накрили місця, відведені для депутатів БЮТ і НУНС, великим зшитим національним прапором України. Але що для них наш прапор, коли треба було «прогнутися» перед Москвою і будь-що одночасно з Держдумою РФ ратифікувати україно-російські угоди щодо продовження базування в Криму російського військового флоту! Щоб тільки догодити «своїм» з Москви, продемонструвати, що в Україні вони вже все контролюють, нехай і переступивши через державний прапор та чинячи насильство над народними депутатами. На жаль, їм це вдалося. І я з тривогою очікую, що цьому буде ще продовження: кінець свободі слова і демократичним перетворенням у державі, залякування простих українців. Адже якщо сьогодні можна у стінах Верховної Ради безкарно бити в обличчя до крові та збивати з ніг професора, кандидата наук та народного депутата, то чого можна очікувати простим українцям? Юрій Прокопчук (БЮТ): — Не сприйміть це як браваду, але вважаю, що брав участь не в бійці у Верховній Раді, а фактично захищав незалежність і суверенітет України, бо у всіх на очах її цинічно «зливають». Коли ми розтягнули державний прапор України і стали по його периметру, на нас буквально хлинула кримінальна частина депутатського корпусу. Інакше не назвати тих народних депутатів, які колись були рекетирами, шоферами та охоронцями, шашлик готували своїм хазяям і повадки в яких залишились «ще ті». Під час сутички я опинився у перших рядах, по двоє супротивників на кожну мою руку та ногу навалились, але свою частину прапора я зумів відстояти, не поступився перед нападниками. Спершу й болю не відчував від ударів та стусанів, а вже згодом побачив, що на животі таки маю синець, чи не прикметно, що він у формі сердечка. Трохи віддалік так само прапор захищав мій колега та однопартієць Сергій Кошин, ближче до мене пройшов «бойове хрещення» Віктор Матчук. Павло Сулковський також був у сесійній залі, але він до агресії не вдавався. Павло Сулковський (Партія регіонів): — Насамперед зауважу, що я не настільки дурний, щоб стояти в диму чи лізти в бійку. Бо я не скандаліст і усвідомлюю, що це дурість. Якби навіть хтось на вулиці мене вдарив, то я не намагався б дати здачі, а розвернувся і вже потім законним шляхом намагався б покарати кривдника. Що стосується конфлікту у Верховній Раді, то опозиційні сили самі її спровокували, бо спершу кидали яйця та димові шашки, потім почали прориватись до президії, відтак їх просто не пускали. Юлія Володимирівна та інші опозиціонери прекрасно бачать, що в країні пробуджуються перші паростки наведення порядку, а їм це аж ніяк не на руку. Ось і вдаються до різних провокацій та нагнітання обстановки. П’ять років були при владі, але нічого не зробили, нічого в них не вийшло, а тепер ніяк не хочуть заспокоїтись і дати змогу нормально працювати тим, хто це вміє і знає як.
