Відомому в Рівному адвокату стороння людина подарувала трикімнатну квартиру. Через рік після цього при загадкових обставинах дарувальник гине, а родичі власника квартири не погоджуються її звільнити. Шість років тягнеться розгляд цієї справи у всіх можливих інстанціях. Втім, досі у ній не поставлено крапку. Адвокат стверджує, що квартиру купив, але оформив договір дарування, щоб зекономити кошти. Натомість родичі власника квартири впевнені, що він квартири не дарував і не продавав, а у договорі дарування — підроблений підпис.
Олександр К., брат власника спірної квартири, розповів подробиці цієї загадкової історії: — Мій старший брат Юрій після смерті матері жив один у приватизованій трикімнатній квартирі. Одну з кімнат він, бувало, здавав квартирантам. Тож на той момент у нього жив студент І., якого попросив брата поселити знайомий. 30 січня 2001 року квартирант зник, нічого брату про це не повідомивши і залишивши свій одяг. Із квартири Юрія також зникли його паспорт та документи на квартиру. Після цього до брата почали ходити незнайомі люди, вимагаючи виселитися з житла і пояснюючи, що квартира його продана. Юрій 12 лютого 2001 року звернувся з письмовою заявою у прокуратуру міста з проханням захистити його права, оскільки (і це зазначено у заяві) своєї квартири не продавав, гроші за неї не отримував і ніяких документів купівлі-продажу не підписував. Прокуратура у травні брату повідомляє, що міськвідділ міліції порушив кримінальну справу, але не за заявою брата, а за заявою адвоката, в якого, як виявилося, на братову квартиру є посвідчений нотаріусом договір дарування від 4 січня 2001 року. Юрій, нічого не добившись, через рік при загадкових обставинах гине. Його, побитого, привозить зі своєї дачі сусідка, дружина колишнього прокурора. Брат їй щось там допомагав, бо сусідка його наймала. Про те, що у дачному будинку відчинені настіж двері, їй повідомив телефоном сусід по дачі і вона поїхала й забрала звідти Юру. У брата були вирвані нігті на ногах, ноги — сині від побоїв і наче обпечені, на пальцях — рани від пухирів, як від опіків. Наступного дня, 4 квітня 2002 року, Юрій у лікарні помер. Причиною цього, як зазначено у свідоцтві про смерть, стало ерозивне ушкодження варикозно розширених вен стравоходу. Хоча я вважаю, що насправді Юрія вбили. Тим паче, що з медичних документів брата зникли дані томографічного та рентгенобстежень, які йому робили в лікарні. Вбивство Юрія правоохоронці не розслідували і кримінальної справи за цим фактом не порушували. А квартиру брата ми не можемо відстояти ось уже п’ять років. Після смерті Юрія з позовом про визнання угоди дарування його квартири недійсною я звернувся до суду. Однак моє клопотання про проведення почеркознавчої експертизи підпису на договорі дарування міський суд відхилив, зіславшись на те, що брат помер, тому нема у кого відбирати зразки почерку. Я звернувся зі скаргою в апеляційний суд, але й тут мені відмовили. Клопотання про проведення почеркознавчої експертизи я направив у прокуратуру області. Втім, і це не дало результату. А у прийнятті касаційної скарги до Верховного суду мені відмовили. З заявами-вимогами звернути увагу на підроблений підпис у договорі дарування я неодноразово звертався в усі можливі інстанції: СБУ, прокуратуру, міліцію. Але тільки у листопаді 2004 року почеркознавча експертиза на вимогу дізнавача міліції (на той момент було поновлено розгляд кримінальної справи, порушеної у 2001 році й закритої у вересні 2002 року за відсутністю ознак злочину) була проведена. Експерт відділення з експертно-криміналістичного забезпечення роботи міського відділу науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС С.Чабан зробив висновок, що в угоді дарування підпис не мого брата. За фактом підробки угоди дарування у грудні 2004 року була порушена кримінальна справа, і працівник міліції, який її розслідував, уже з’ясовував, чи не пов’язана смерть мого брата із бажанням заволодіти його квартирою. Однак адвокат висловлює незгоду з висновком експерта, у зв’язку з чим незрозуміло на якій підставі негайно було проведено повторну експертизу (це при тому, що я її проведення не міг добитися два роки). Експерти у висновку уже зазначають, що підпис на договорі дарування «ймовірно» виконаний не моїм братом, оскільки інший слідчий, якому доручили вести справу, не надав на експертизу усіх підписів брата, які досліджувалися у первинній експертизі. Такий сумнів дав суду підстави відмовити мені у визнанні угоди дарування недійсною і натомість задовольнити зустрічний позов адвоката до мене про усунення перешкод у користуванні житлом. Мої скарги з цього приводу в апеляційний та Верховний суд були відхилені. Також у липні 2005 року міліція знову закрила кримінальну справу від 2001 року у зв’язку з відсутністю складу злочину. Моя незгода з цим допомогла добитися від прокуратури області скасування постанови про закриття кримінальної справи. Натомість щодо розкриття загибелі мого брата нічого правоохоронцями зроблено не було. Звернення щодо проведення ретельного розслідування справи я направляв у секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Генпрокуратуру, Міністерство внутрішніх справ, тодішньому міністру внутрішніх справ Юрію Луценку. У травні цього року я побував на прийомі у нового прокурора області Олексія Баганця. Поки що результатів розгляду моєї заяви я не отримував, але хочеться сподіватися на торжество справедливості. Нині за зверненням Олександра К. перевірку проводить обласна прокуратура. Як повідомила прес-секретар обласного прокурора Світлана Сирота, її результати будуть відомі 8 червня. Тим часом Державна виконавча служба у спірній квартирі зламала замки, щоб за рішенням суду вселити туди адвоката. Це при тому, що за кілька днів до цього Олександр звертався до суду із заявою про відстрочку виконання рішення, доки не буде поставлено крапку в розгляді кримінальної справи.
