Кілька років судової тяганини за розподіл двору будинку в Костополі привели його мешканку Ольгу Шаповалову... на прийом до психіатра. Жінка сама, з власної волі, звернулася до лікаря за обстеженням після того, як сусід по будинку, з її слів, неодноразово заявляв на суді, що вона несповна розуму і не пам’ятає, що робить і що каже. Лікар запевнила жінку, що вона здорова, про що зробила запис у медичній картці. І погодилася видати довідку про це, але на офіційний запит адвоката.
Суди тим часом завели «дворову» справу в третій, ще один суд: Апеляційний суд Рівненської області у березні скасував рішення Костопільського районного суду за позовом п. Шаповалової й рекомендував звернутися до Адміністративного суду. Не свою справу, мовляв, взялися вирішувати. Не бажаючи залишити земельне питання без бажаного рішення, Ольга Шаповалова найняла адвоката і тепер позиватиметься знову. 73-річна жінка мешкає сама в 1-кімнатній квартирі в Костополі на вул. 1 Травня. Її дочка багато років живе в Ізраїлі, син, який раніше жив з матір’ю, кілька років тому помер. Пані Ольга приватизувала своє житло і захотіла отримати у власність й частину двору, який мав бути розподілений між нею та власниками ще двох квартир цього будинку. Жінка каже, що вона раніше, ніж сусіди, влітку 2009 року, звернулася до міськради із заявою з приводу приватизації ділянки, але міськвиконком відмовив їй, порадивши створити об’єднання співвласників будинку. Тим часом сусіди, подружжя Супрунюків та їхні сини, які й мешкають у двох інших квартирах цього будинку, із сусідкою не об’єднувалися, але того ж 2009 року заявили у міськраду про таке ж бажання й свої акти на землю отримали. — Сусіди отримали шість актів на землю, зробили у своєму сараї майстерню, мають гараж, наскільки мені відомо, збираються там же займатися ремонтом машин, — скаржиться Ольга Шаповалова. — Територія спільного користування, тобто заїзд у двір, проходить просто попід моїми дверима. Я теж нібито маю в розпорядженні маленький клаптик землі у 2 квадратних метри, але користуватися нею я не можу взагалі, й акт на право власності мені не видають. На території сусіда залишилася водозабірна колонка, до якої я підійти не можу, бо в дворі бігають собаки, ношу воду з іншого двору. Провести водопровід по своїй території він не погоджується, і зробити заїзд у двір з іншого боку — також. В інспекції з контролю використання й охорони земель у Рівненській області мені показали план приватизації землі, за яким усе відійшло сусідам, бо в них, мовляв, більша площа квартир у порівнянні з моєю. У відповіді з цієї установи також зазначено, що у них є акт про мою безпідставну відмову від підпису про такий розподіл ділянки. А проте у мене ніхто не запитував, чи згодна я з таким розподілом землі, я не підписувала жодних документів. Я й до голови облдержадміністрації зверталася. Мені відповіли, що навіть виїздили на місце, але справа в суді, то нехай він і вирішує. — Ольга Шаповалова, подаючи позов до Костопільського райсуду, як одинока пенсіонерка одразу звернулася в прокуратуру з проханням вступити у розгляд справи, — прокоментувала прес-секретар прокурора Рівненської області Людмила Суржук. — Районна прокуратура встановила наявність порушення прав цієї громадянки у рішенні Костопільської міськради на право володіння землею. Відповідно, державні акти на землю відповідачам по справі, сусідам позивачки, також видано з порушенням вимог закону. Тому прокуратура підтримала позов п. Шаповалової в суді. Сусід, каже Ольга Шаповалова, на одному з судових засідань обіцяв купити жінці іншу квартиру, але після суду про це більше не згадував. Потім вона й сама пропонувала йому викупити помешкання й переобладнати, скажімо, під офіс, але він відмовився. Жінка каже, що охоче продала б цю квартиру, віддала б гроші синовим дітям, а сама поїхала б до дочки в Ізраїль. Але сумнівається, чи знайдеться покупець на житло без ділянки. Як і знайдеться, то вартість квартири без землі, на її думку, може бути нижчою.
