Перед початком нового навчального року міські чиновники від освіти наголосили на необхідності створення у школах міста таких собі шкільних музеїв, які б мали розповідати про історію цього закладу. І якщо у деяких, переважно молодих навчальних закладах ще тільки думають, що б цікавого показати учням, деякі «старожили» рівненської освіти вже такі музеї мають. Зокрема, ще два роки тому в ЗОШ №11 почали працювати над створенням шкільного музею. А презентували його урочисто до визначної дати — 50-річчя школи, яке вона відзначила у жовтні.
Школа №11 унікальна хоча б тим, що за 50 років тричі змінювала місце розташування. Тоді ще «семирічка» із 146 учнями, створена вона у 1957 році в приміщенні, де зараз знаходиться міське управління освіти. Потім була вулиця Жуковського, 30 (тепер ЗОШ №4), у 1970 році школа переїхала на вул. Белінського (зараз це школа №9), а з 1976 року вже загальноосвітня школа №11 переїхала на тоді ще вулицю Новоросійську (пізніше — Д.Галицького). За радянських часів російська школа була відома ще й своїм військово-патріотичним напрямком. Під керівництвом директора Варвари Пилипенко був створений музей бойової слави, історичний клуб «Пошук», відбувалися зустрічі з ветеранами, які звільняли Рівне від німецьких окупантів — і все тому, що керівництво школи з’ясувало, що на місці розташування школи у 1944 році відбувався останній бій за Рівне. — У 70-80-х роках 11-та школа була серед лідерів у міській освіті, — згадує один з найвідоміших випускників школи, перший заступник голови Рівненської райради Сергій Подолін. — У нас на досить високому рівні була патріотична робота, проводилися військові табори, коли після десятого класу ми тиждень жили в лісі або пішки йшли до кордону з Білоруссю. Це було нам, хлопцям, дуже цікаво — з мого класу чоловік сім вступили до військових училищ, багато хлопців зараз працюють у СБУ. І взагалі, завдяки жорсткій дисципліні багато наших випускників досягли успіху в житті. Я особисто у житті школи брав активну участь — був комсоргом класу, щоправда, після однієї бійки з однокласником мене «понизили», хоча потім я все ж таки став прапороносцем. Грав за збірну школи з баскетболу, потім — за збірну області. Тоді у нас був спортивний спецклас, у якому викладав нині головний тренер БК-93 «Пульсар» Сергій Шемосюк, і ми десь до 1986 року постійно були чемпіонами міста. А наприкінці вісімдесятих вчитель фізики Віктор Ніщенко (зараз — музичний редактор «Радіо Трек») створив «Дискоклуб». Ми робили не просто дискотеки в школі, а й перемогли на міжшкільному конкурсі дискотек, що відбувався десь 1988 році у Палаці дітей та молоді. Я тоді був «диск-жокеєм». На святкування 50-річчя школи завітав ще один «зірковий» випускник — заступник голови ОДА Олег Торкунов. Вчителі зізнаються, що у шкільні роки він був дуже стриманим і виваженим. А Торкунов відверто дякував вчителям: — Дякую вам усім за те, що змогли з такого телепня, яким я був, зробити таку людину, якою я став.
