Подружжя Ситників із Рівненщини удочерило хвору дівчинку, народжену сурогатною матір’ю і від якої відмовилися батьки-«замовники».
Як пише «Вісник.К», дізнавшись, що дитина народилася з рідкісним генетичним захворюванням, вони пів року вагалися, але так і не приїхали забирати чи бодай поглянути на неї…
Нині маленькій Вікторії – 2 роки. Дівчинка з’явилася на світ з надзвичайно рідкісним генетичним захворюванням – синдромом Блоха-Сульцбергера.
Дитину народила сурогатна матір для бездітного подружжя з Китаю, яке відмовилося від неї як від «бракованого товару». Після цього маленька Вікторія мала б опинитися в дитячому будинку. Але знайшлися люди, які забрали її в родину й оточили батьківським теплом.
А почалося все з того, що Анну Ситник із Рівного – жінку з медичною освітою, найняли нянею для хворої дитини, у якої від народження повністю все тіло було покрите виразками. Анні довелося боротися буквально за кожен сантиметр шкіри малюка.
– Декілька років я працювала нянею по догляду за новонародженими дітками при клініці, яка надає послуги сурогатного материнства. В один день мені сказали, що направляють мене до дитинки, яка потребує медичної допомоги. Так я познайомилася з маленькою Вікторією, їй тоді не було і місяця від народження. Коли я вперше побачила дівчинку, вся її шкіра була вкрита виразками, які гноїлися, у неї тільки личко було чистим. Я дитину годувала, перевдягала, сама ставила їй крапельниці – до 7-ми на добу, 2 рази на день обробляла їй шкіру, щоб інфекція не поширилася всередину організму, купала її в марганцівці. Це все завдавало їй неймовірних страждань. І ви знаєте, їй боліло тіло, а в мене боліла за неї душа, – розповідає Анна Ситник.
Випадковостей у житті не буває. Чомусь саме жінка, яка багато років поспіль безуспішно намагалася стати мамою, опинилася біля цього покинутого і знедоленого дитяти. Саме тому Анна, а згодом і Віталій, її чоловік, полюбили крихітку, мов рідну доньку. Вона не могла допустити, щоб це маленьке янголятко потрапило в Дитячий будинок, бо для кожної дитини потрібні любов, турбота і сім’я. Жінку діагноз дівчинки не злякав. Вона ознайомилася зі специфікою захворювання дитини і побачила, що у ньому немає нічого такого, з чим би не могла справитися сучасна медицина. Свого чоловіка Анна почала поступово готувати до батьківства, аби він не засумнівався. Спочатку просила, щоб привіз одяг для дитини, ліки, потім попросила потримати її на руках. Вона знала, що він такий же м’який серцем, як і вона, тож обов’язково полюбить Віку. І це таки відбулося.
– Оскільки Бог не дав нам своїх дітей, ми вирішили стати родиною для Віки, – каже Віталій.
Після цього рішення вони ще 1,5 року жили в страху, що у них можуть відібрати дитину, народжену сурогатною матір’ю. Адже спочатку подружжя взагалі не мало на дівчинку ніяких законних прав. Лише згодом парі вдалося отримати дозвіл на тимчасове перебування Вікторії у їхній родині, а вже потім оформити над нею опікунство. Нарешті Анна і Віталій її удочерили, отримали свідоцтво про народження і стали повноцінними батьками. І сталося диво – зараз Вікторія виглядає цілком здоровою дитиною і навіть важко уявити, що нещодавно кожен день був для неї важким випробуванням.
– У 30% хворих дітей з таким діагнозом може бути ураження зору, у 70% – ураження зубів, а ймовірність ураження нервової системи, а це тягне за собою і розумову відсталість, – понад 50%. Це така собі бомба сповільненої дії. Тому кожні пів року ми проходимо всіх лікарів і мусимо бути готовими до всього, – каже Анна.
Але понад усе нова мама дуже боїться, що батьки можуть передумати і через суд добиватися забрати дитину назад.
На запитання, чи розкажуть вони Вікторії, яка істотно відрізняється від своїх українських батьків зовні, всю правду про її народження, Анна відповіла: «Звісно, поки вона ще дитина, я буду їй розповідати, що вона народилася в животику в іншої жінки, але в моєму серці. Розповідатиму, що її коріння із Китаю. А коли вона буде дорослою, тоді розповімо їй усе детально. Я впевнена, що вона зрозуміє, що батьки – не ті, що народили, а ті, що вигодували і не злякалися труднощів».
А нещодавно чоловік Анни заявив їй, що готовий пройти процедуру всиновлення ще раз, аби вдруге стати батьком якійсь знедоленій дитині. Це до сліз розчулило його дружину. Ось так маленька Віка розбудила у ньому батьківські почуття і впевненість у тому, що чужих дітей не буває.
– Коли я відзначала своє 35-річчя, то попросила у Бога, щоб подарував мені радість материнства. Тоді я і гадки не мала, що декілька днів тому народилася дівчинка, яка стане мені донею, – розповідає Анна. А на очах – сльози. Сльози щастя…
Наразі маленька Віка потребує обстеження у французькому медичному центрі, який спеціалізується на лікуванні дітей саме такого синдрому. Родина Ситників просить допомогти їм зібрати кошти на переліт та проходження обстеження в французькому медичному центрі, щоб дитина не страждала та отримала якісне лікування.
Номер банківської картки: 5168-7573-7884-7760 В АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Ситник Анна Костянтинівна
