Сам факт поїздки кількох десятків людей двома автобусами із Рівного до державного кордону навряд чи є особливою подією. На футбол до Львова чи не щотижня їздить у десятки разів більше.
Сам факт поїздки кількох десятків людей двома автобусами із Рівного до державного кордону навряд чи є особливою подією. На футбол до Львова чи не щотижня їздить у десятки разів більше. Та якщо любителі футболу їдуть так далеко від щирості почуттів і за власний рахунок, то у «політичних» щирі почуття лише зовні. А всередині — добре чи не дуже добре прихований розрахунок. Ким є ті рівняни, які загорілися щирою симпатією до Саакашвілі й вирішили цієї неділі мужньо його «захистити», добре знаючи, що їм за це нічого не буде? На сьогодні усі вони є політичними невдахами, «бездомними», які не встигли вскочити у попередній «поїзд», що привіз на минулих виборах до влади більш спритних, ніж вони. Ці люди офіційно представляють різні партії та організації, але готові їх кинути, якщо шлях до влади через грузина без громадянства виявиться швидшим. Приблизно таким чином на передостанніх виборах купа наших земляків «влюбилася» у Тягнибока, а на останніх — у, перепрошую, Ляшка. Для тих же «радикалів» Саакашвілі з його «рухом» — тепер конкурент, тому вони його і не підтримують. Дарма запитувати у наших «друзів Саакашвілі», на які гроші вони винаймали автобуси. Звісно ж — на свої кревні, чи не так? Набагато цікавішим виглядає інше — за ким ці люди бігтимуть наступного разу, якщо з «рухом нових сил» нічого не вийде? Запам'ятайте імена цих «героїв».
Микола НЕСЕНЮК.
Юрій Плоский, голова обласного осередку «Руху нових сил»: — У момент, коли Саакашвілі перетинав кордон, мене близько не було, але люди, які допомагали йому вийти, вчинили героїчний вчинок. Вони не увірвалися на територію пункту пропуску, а увійшли, щоб захистити людей, які там були — в автобусах, автомобілях. Було повідомлення про замінування пункту пропуску, а спецслужби нічого не робили, аби евакуювати людей. Бачачи бездіяльність спецслужб, прихильники Саакашвілі вивели людей. Павло Гріннен, керівник дубенського осередку «Руху нових сил»: — Я був за кілька кроків від Саакашвілі, коли він перетинав кордон. Нехай правоохоронці мене не шукають, щоб арештувати, я сам піду здамся. Це ж смішно. Максимально, що ми вчинили, — адміністративне порушення. Тарас Максименко, керівник міської організації «Справедливість» та начальник міського управління культури Рівного: — Їздив з рівненською делегацією у вільний від роботи час. І був там, де вважаю за потрібне. Ми чекали на кордоні керівника нашого руху Валентина Наливайченка. Ніяких незаконних дій я не вчиняв. Тому зі мною правоохоронці не спілкувалися. Політична зрілість суспільства має визначатися участю в таких акціях. Анатолій Сидорук, керівник обласного осередку «Справедливості»: — Ми їздили відстоювати статтю Конституції про громадянство, зупиняли «гарячих голів», перепиняли «тітушок», яких завезла влада, — студентів з кременчуцькими номерами авто. Зі мною вже спілкувалися представники Служби безпеки України. Але жодних претензій не закидали, просто уточнювали імена осіб, які були в нашій делегації.
Коментарі записали Алла САДОВНИК, Богдан СЛОНЕЦЬ.
