Знаєте, про що я подумав, згадавши, що на святого Миколая припадає сторіччя Леоніда Ілліча Брежнєва? Про похорон. Найбільше, що запам’яталось із діяльності людини, за часів правління якої виросло кілька поколінь наших співвітчизників, включаючи всю політичну еліту. Практично всю. Кому до пенсії ближче, той же Хрущова пам’ятає. Але я не про те, не про Брежнєва, який існував ніби у паралельному до усіх нас світі, десь у телевізорі, у програмах, які ніхто не дивився, і в газетах, які ніхто не читав. Головним досягненням Брежнєва було те, що він добув на своїй посаді аж до самої смерті й завершив свою владу пишним похороном у морозній Москві. Як зараз пам’ятаю: площа, мавзолей, вінки, лафет, караул, траурний салют. І все.
Знаєте, про що я подумав, згадавши, що на святого Миколая припадає сторіччя Леоніда Ілліча Брежнєва? Про похорон. Найбільше, що запам’яталось із діяльності людини, за часів правління якої виросло кілька поколінь наших співвітчизників, включаючи всю політичну еліту. Практично всю. Кому до пенсії ближче, той же Хрущова пам’ятає. Але я не про те, не про Брежнєва, який існував ніби у паралельному до усіх нас світі, десь у телевізорі, у програмах, які ніхто не дивився, і в газетах, які ніхто не читав. Головним досягненням Брежнєва було те, що він добув на своїй посаді аж до самої смерті й завершив свою владу пишним похороном у морозній Москві. Як зараз пам’ятаю: площа, мавзолей, вінки, лафет, караул, траурний салют. І все. Потім цих похоронів у Москві ще багато було. Чому ні? Ритуал був відпрацьований. Керівники теж. У похилому віці. А що у нас? Як у нас ховатимуть лідера нації, який закінчить свій земний шлях? Все може трапитись. Я не тільки про діючого нашого, чи про діючих, розбери піди, хто з них тепер головний. Є ж у нас і колишні зверхники, причому, на відміну від Брежнєва, всенародно обрані. Якщо вони припинять коли-небудь жити, як їх ховатимуть? Де буде площа, мавзолей, вінки, лафет, караул, траурний салют? Немає у нас такої традиції. Не завелась. Чи то керівники наші такі живучі, чи то держава така ще молода? Запитаєте, а чого це мене раптом похорон зацікавив? Що, немає більше подій довкіл? Пояснюю, що не я в цьому винний, а Брежнєв. Про якого, окрім похорону, і згадати нема чого. Якщо не плутати спогади про Брежнєва із спогадами про минуле, в якому, як відомо, сонце світило краще і саме туди, куди нам було тоді треба. Що ми можемо сьогодні згадати про Кравчука, Кучму, Ющенка, яким до похорону, сподіваюсь, жити ще дуже довго? Яку пам’ять вони залишили по собі своїм президентством? Мова не про буденні справи, яких у кожного досить, а про таке, що можна було б згадати років за двадцять-тридцять, сказавши, що оце, мовляв, сталося за Кучми, а це — за Ющенка. Не морщіть лоба, не напружуйте пам’ять і уяву. Вони вам на Миколая для іншого знадобляться. Коли забув народ про Брежнєва, то так тому і бути, виходить, що не заслужив. Хоча... При ньому не було війн та катастроф, всі були впевнені у завтрашньому дні, в тому сенсі, що нічого в тому завтрашньому дні особливого не станеться. Все буде так само. Сьогодні, гадаю, ми йдемо туди само. Завтрашній день, як би не лякали ми один одного, не принесе нам ніякої катастрофи. Все буде стабільно і спокійно. Як за Брежнєва. Хіба що подорожчає щось. Ну без цього ніколи не обходилось. А в основному все буде, як і було. Що нам насправді зовсім не потрібно. Як ви гадаєте, обрали б ми Брежнєва, якби тоді нам надали таку можливість? Чи скинули б, скандуючи з виряченими очима прізвище іншого лідера? Звісно, що скинули б. Якби були самі. Без москалів, які просто не вміють переобирати своїх діючих лідерів. Ніколи в історії цього не робили. Не те, що ми! Нам завжди новенького давай! Чи новеньку. Щоб дивлячись на президента, хотілося думати про що завгодно, тільки не про похорон.
