Якщо фотографів у нашому місті багато, то цікавих фотографічних проектів — обмаль. Як можна із звичайної вуличної фотозйомки зробити авангардний і цікавий фотопроект, продемонстрував криворізький фотограф Андрій Самойлов. У арт-кав'ярні "Сальвадор Далі" він презентував виставку "Цвіль", ідея якої вражає своєю неординарністю.
Якщо фотографів у нашому місті багато, то цікавих фотографічних проектів — обмаль. Як можна із звичайної вуличної фотозйомки зробити авангардний і цікавий фотопроект, продемонстрував криворізький фотограф Андрій Самойлов. У арт-кав'ярні "Сальвадор Далі" він презентував виставку "Цвіль", ідея якої вражає своєю неординарністю. Колекцію з кількох десятків робіт він робив протягом останніх двох років у рідному місті. Але використовував для цього плівковий фотоапарат "Киев-4" 1960 року, заправлений старою фотоплівкою "Свема-репортер". Шістдесят метрів цієї плівки зберігалися у вологому гаражі когось із знайомих фотографа. Коли ж вона потрапила до рук Самойлова, він вирішив спробувати використати майже зіпсований матеріал. У результаті усі фотографії мають характерну ознаку зіпсованості — кольорові або чорні, іноді на півсвітлини плями, жовтизна, ефект цвілі. Автор закладає у ці зображення філософський зміст. Мовляв, чому цвіль "з'їла" одну частину кадру, не зачіпаючи іншу? Чому зникли обличчя людей, а залишились ноги та руки? Як працює цей "фільтр часу"? Розповідаючи про свій стиль фотографування, Андрій Самойлов називає себе винятково репортажним фотографом і каже, що не вміє робити "постановку". — У мене не настільки велика фантазія, щоб сперечатися у задумах із Творцем, — каже досвідчений фотограф. — Тому я нічого не вигадую, а лише ловлю моменти з життя. І мене не варто питати, що я хотів сказати своїми роботами. Я прихильник спільної з глядачем творчості, коли глядач шукає, думає, знаходить у фотографії те, що не побачив фотограф.
