З острівної держави Гаїті втік президент. Сів на літак і чкурнув подалі від свого народу, країни та нерухомості. Причиною був рух до столиці колони невдоволених виборців, які загрожували президентові фізичною розправою. Отака собі революція у двадцять першому столітті. Як на наш погляд, неправильна революція. І чого цим гаїтянам було треба — літо цілий рік, із одягу достатньо пари трусів на рік, з голоду ніхто не помирає, і головне — нема війни!
З острівної держави Гаїті втік президент. Сів на літак і чкурнув подалі від свого народу, країни та нерухомості. Причиною був рух до столиці колони невдоволених виборців, які загрожували президентові фізичною розправою. Отака собі революція у двадцять першому столітті. Як на наш погляд, неправильна революція. І чого цим гаїтянам було треба — літо цілий рік, із одягу достатньо пари трусів на рік, з голоду ніхто не помирає, і головне — нема війни! Жили б собі, співали своїх гаїтянських пісень під сонячним небом біля теплого моря... Комуністів з нашої колишньої батьківщини, які б підбурили народ і роздали кому треба зброю, ніби вже нема. З них вистачило Куби, де народ через того бородатого вже сорок років не може повернути багатих американських клієнтів до місцевих борделів і тому ходить голодний. Чого було оце повставати? Відповідь дала телехроніка, яка зафіксувала, як гаїтянський народ злодійкувато тягнув із залишених забезпеченими господарями крамниць все, що бачив. Тягнув мило, пральні порошки, холодильники, тканини, тютюн, причому товарними порціями. Дістався тобі контейнер з електропідігрівачами, тягни увесь додому. А потім, коли все закінчиться, частина «переможців» вкрадене проп’є, а частина почне із вкраденого власний бізнес. Аж поки народ черговий раз не піде на столицю і черговий президент не втече за кордон. Така вже властивість економіки малорозвинутих країн. Один працює, тридцять продають те, що вироблено (теж робота), а ще п’ятдесят дивляться, як би що вкрасти. Не сумнівайтеся. Якби завтра у нашому місті зникла (зовсім, а не частково, як зараз) міліція, а влада надійно заховалась, у нас так само громили б крамниці й тягнули додому все, що погано лежить. Аби хто перший показав, що це можна і за це нічого не буде. Ніколи не забуду, як текла слина у місцевих патріотів, коли науськані товстомордим дружинником бовдури і бовдурині трощили вікна в редакції нашої газети. Як хотіли б ці патріоти, щоб бовдури розбили все довкіл і дали їм можливість безкарно знищувати і красти зароблене іншими. Тому дивитись репортажі про гаїтянську революцію слід уважно. Приглядатися і досвіду набиратися. Хто знає, може, доведеться комусь тікати, а комусь розкрадати залишене добро. Це могло б статися вже завтра. Доказ — у місті розтрощено, поламано і вкрадено все, що можна розтрощити, поламати і вкрасти. Нерозбитим і нерозкраденим стоїть лише або те, що охороняється і надійно зачиняється, або те, що не можна ні зламати, ні розбити, ні унести з собою. А може, у тих гаїтян охорони не було? Чи, навпаки, — охоронці повстали на знак протесту проти малого відсотка алкоголю у місцевому пиві? Коли-небудь нам про це розкажуть. Або не розкажуть. А поки що бережіть, шановні, нашу владу і міліцію. Не вірте тим, хто підбурює народ проти наших дорогих і рідних адміністрацій та виконкомів. Інакше усім нам буде повне Гаїті.
