Останнім часом почали часто поляків показувати. Вони там у себе протестують, вимагаючи скасувати прийняті польським сеймом (парламентом) закони про суд.
Не збираюся це коментувати чи обговорювати — поляки якось самі розберуться. Мене інше здивувало — у польському сеймі депутати досі голосують руками! І це у двадцять першому столітті! Ні, щоб як у нас, спочатку замовити потрібній фірмі систему «електронного голосування» за страшні гроші, а потім влаштувати на роботу купу нероб, які цю систему «обслуговують». Дурні поляки досі піднімають руки, коли голосують, а потім ці руки рахують! Що вам сказати? У Польщі той сейм існує багато сотень років і нічого. Пережив той сейм і королів, і царів, і цісарів, і генеральних секретарів, і президентів. Навіщо їм щось міняти? Хіба важко порахувати підняті руки без допомоги електроніки? У нас не так. І не тому, що ми такі технічно досконалі. А тому, що нікому не віримо, інколи навіть собі. Ви уявляєте, скільки б у нас звільнилося часу, сил, енергії та грошей, якби у нас півдержави не займалися тим, що стежили, аби інші півдержави не збрехали. І навпаки. Хотів навести приклад, коли чоловік, дружина та свекруха вирішують, варити їм борщ чи суп, шляхом голосування і роблять це через електронну систему із спеціальними карточками та кнопками. Поки наводив, збагнув, що це зовсім не смішно. Це страшно, коли ми усі одне одного обманюємо по десять разів на день. Страшно усім, але не нам самим — ми над своєю вродженою брехливістю просто посміюємося — ну такі ми смішні та брехливі. А хіба ні? Хіба не у нас людина, яку упіймали на протиправних діях, зняли це на відео і показали народу, не ховається від сорому подалі, а навпаки — пишається цим! А чому не пишатися — усі ж крадуть та брешуть! Тому ми усюди ставимо загорожі та запобіжники, аби сусід у нас не вкрав чогось, поки ми вбік подивилися. Особливо смішно, коли електронні системи голосування встановлюють у міських, обласних чи районних радах, після чого ці системи одразу ламаються. А чому не зламатися? Бо ж системи ці потрібні були не для того, аби голоси рахувати, а щоб дати вкрасти трохи бюджетних грошей потрібній фірмі на чолі з дружиною міністра чи ще якою потрібною особою. Американці кажуть, що розумний той, хто має більше грошей. Хто багатший — ми чи поляки, сподіваюсь, не обговорюється. То може, не такі вони й дурні, що голосують руками? Що вірять одне одному на слово? Що не крадуть одне в одного, а врешті у самих себе, як це робимо ми? Ну досить мені думати про дурне. Піду подивлюсь, чи не вкрали у мене чого, поки я це все писав.
