Ось і здійснилася віковічна мрія, яку наш народ носив у собі з діда-прадіда! І нічого, що років так із п’ять тому уособлення цієї мрії публічно називало себе сином Леоніда Кучми. Ми всі об’єднались і перемогли! Хотілося б ще дізнатися, кого саме? Де той ворог, проти кого дружно повстала наша громада, мужньо почепивши на все, що можна, помаранчеві стрічки? Де той супостат, якого ми разом подолали, оскільки нас, як відомо, багато?
Ось і здійснилася віковічна мрія, яку наш народ носив у собі з діда-прадіда! І нічого, що років так із п’ять тому уособлення цієї мрії публічно називало себе сином Леоніда Кучми. Ми всі об’єднались і перемогли! Хотілося б ще дізнатися, кого саме? Де той ворог, проти кого дружно повстала наша громада, мужньо почепивши на все, що можна, помаранчеві стрічки? Де той супостат, якого ми разом подолали, оскільки нас, як відомо, багато? Не подумайте, що це я так збиткуюся над революційним натхненням частини народу. Натхнення — справа хороша, боротьба за свободу — ще краща! Але боротьба лише тоді має хоч який сенс, коли боротися є з ким. Переможцем можна бути лише тоді, коли є переможений. Хто у нас, скажіть, сьогодні переможений? Тільки не треба про Віктора Януковича, з якого не змогли зліпити лідера нації. Один — не воїн. Воїнства ж, як виявилося, ніякого немає. Точно як у 1991-му, коли незалежність нашій державі принесли саме ті, проти кого ми за ту незалежність боролися. Тоді теж не було переможених. Результат відомий: після тої перемоги довелося ще раз перемагати у 2004-му. І знову разом, знову невідомо проти кого. Секрету, власне, ніякого немає. Всі знають, кого ми перемогли у листопаді-грудні, тільки сказати бояться. А я скажу. Перемогли ми самих себе і більше нікого. Тільки ми самі всі попередні роки заважали країні рухатися вперед, заплющуючи очі на «окремі недоліки» заради великої мети. Так було під час «будівництва комунізму», так було під час «розбудови держави». Так буде знову і нікуди ми від цього не подінемося. Бо що таке перемога над собою? Це як кинути пити з понеділка. Набрався мужності, дав собі слово і не п’єш цілий тиждень, місяць, два місяці. Починаєш розуміти, що подолав себе, розпочав нове життя, за яким відкриваються такі горизонти! Ну і як таке не відзначити. Чарочкою, не більше. Сьогодні сто грам, за тиждень ще, а там дивись і знову себе самого долати доведеться. Так і з нашою революцією. Побули щирими і рішучими два місяці. І знову за своє! Метушаться, шарудять політики-переможці, виторговуючи для себе посади, крісла та портфелі. Не сумнівайтесь! Новий голова облдержадміністрації, призначений Президентом Ющенком, швидко опустить нас на землю з помаранчевих небес. Залишаться на тих небесах лише одиниці. Залишаться, щоб жорстоко штовхатися за місце. Так затопчуть ці небеса, що стануть вони такими, як і вся наша земля. Сіро-чорними, та ще й брудними. Бо підмітати нема кому.
