Понад 50 років «дружби» з ополонкою

1775 0

Ми у соцмережах:

Понад 50 років «дружби» з ополонкою

У свої майже 90 років рівнянин Андрій Дзівак почувається ровесником на 17 років молодшої дружини. Він має абсолютно чітку свідомість, прекрасне почуття гумору і непоганий зір. Секрету із рецепта свого довголіття і гарного самопочуття не робить: впродовж понад півстоліття кожен свій ранок починав із купання у Басівкутському озері, причому робив це і в найлютіші морози.

Водними процедурами вилікував… радикуліт Доля Андрія Дзівака була нелегкою. Народився у 1920 році в Рівному. Пройшов фронтами Великої Вітчизняної війни. Був поранений, отримав інвалідність. Нагороджений кількома орденами. Здавалося б, після війни живи і радій. Але будинок на вулиці Пушкіна (майже в центрі міста), в якому мешкав з дружиною, двома дітьми й батьками, впав в очі «кадебістам». — Управління КДБ розташовувалося у нинішньому приміщенні міськвідділу міліції, а працівникам цих структур тоді не вистачало житла, — розповідає Андрій Дзівак. - Тож без попередження і повідомлення причин нас виставили із дому і відправили «товарняком» до Сибіру. Це вже потім я дізнався, що офіційно тоді мого батька визнали куркулем-націоналістом, бо він мав у Рівному майже 6 гектарів землі, а також про справжню причину виселення. Дорогою до Сибіру Дзіваки втратили маленьку доньку, яка померла від менінгіту. А потім тут же на Півночі поховали ще одну дитину. Тяжка робота в тайзі на лісоповалі підірвала здоров’я Андрія Дзівака. Він захворів на радикуліт. Добившись реабілітації, після п’яти років заслання Дзіваки повернулися до Рівного. Андрій влаштувався на роботу водієм у Рівненський таксомоторний парк. Почав шукати способи відновлення втраченого здоров’я, бо радикуліт замучив. Вирішив загартовуватися. Спочатку влаштовував вранішні прогулянки на природу — два кілометри пішки або підтюпцем в одну сторону, два — назад. Шлях його пролягав повз Басівкутське озеро. І якось у травні, це був 1956 рік, він вирішив ще й поплавати. З того дня до прогулянок додалися й водні процедури. Так промайнуло літо, настала осінь. Вабила ідея купатися й взимку. Озеро повністю не замерзало, тож «морж»-початківець не залишив своїх процедур. Що цікаво, й не помітив, як радикуліт десь подівся.

Був чудом, а не водієм: завжди в сорочці з коротким рукавом Загартовування дало свій результат не тільки у боротьбі з радикулітом. За ввесь період моржування, а це понад 50 років, Андрій Дзівак жодного разу не хворів простудними захворюваннями, у нього ніколи не підвищувався артеріальний тиск. Крім цього, зникла потреба тепло вдягатися. Тому Андрій Дзівак усі 33 роки таксування завжди вдягав на роботу сорочку з коротким рукавом, чим неабияк дивував своїх клієнтів. — Був чудом, а не водієм, — розповідає дружина «моржа» Ольга. — Але я не сварила за те, що легко вдягався. Адже це не призводило до хвороб, а навпаки. З Андрія Дзівака брали приклад й інші рівняни. У 1960 році до нього приєдналися двоє «моржів», а через три роки їх вже було семеро. Тож тоді вони влаштували перший колективний заплив. З часом кількість «моржів» зростала. Вони організувалися в одну з перших в Україні секцію зимового плавання. Влаштовували між собою змагання. У 70-х роках Андрій Дзівак навіть брав участь у всеукраїнських змаганнях із зимових видів плавання, які проводилися на Дніпрі. А у 82 роки заплив серед ветеранів на 25 метрів виконав за рекордно короткий час — 48 секунд.

Загартовуватись варто починати влітку Не можна сказати, що в найстарішого «моржа» Рівного не було шкідливих звичок. Майже 20 років він курив, але зрештою, покинув. Що стосується ставлення до алкоголю, то на це Андрій Дзівак каже: — Пив, як і всі люди. Але ніколи більше 150 грамів не вживав і не змішував горілку з пивом чи шампанським. Нині найстаріший «морж» Рівного уже не купається. Припинив це робити два роки тому після хірургічної операції. Тим паче, що й вік уже дається взнаки: стає тяжче ходити. Втім, охоче ділиться рекомендаціями для бажаючих зайнятися «моржуванням»: — Це дуже суворий метод підтримання здоров’я. Для нього потрібна могутня сила волі. Адже не кожен наважиться роздягнутися у мороз, і тим паче — зануритися в ополонку. Важливо починати поступово: з купання влітку. А взимку спочатку занурити в холодну воду пальці, руки. Відчути від цього приємність. Починати «моржування» потрібно на невеликій глибині. Швидко зануритися ( краще не мочити голову, як це робив я, бо таке геройство нікому не потрібне) і — миттю з води. Важливо не стрибати в ополонку розігрітим і не пересидіти у крижаній воді, бо якщо перемерз — все: «моржа» з тебе не буде, а чекай запалення легенів. Зразу після занурення потрібно витертися і накинути на себе теплий одяг. А ще я кажу: до ополонки біжи швидко, а з ополонки — ще швидше, щоб зігрітися. Ні діти, ні внуки Андрія Дзівака не стали його послідовниками. — Я не можу нікого агітувати займатися «моржуванням», — говорить патріарх рівненських «моржів». — Це особистий вибір людини. Природна внутрішня сила, можливо Божа, підказує кожному, чи потрібно цим займатися.

Коментар Наталія Козлюк, головний спеціаліст клінічної імунології обласного управління охорони здоров’я, лікар-імунолог міської лікарні: — Загартування організму, приміром, ходіння босоніж чи обливання холодною водою не є панацеєю від усіх хвороб, але допомагає зміцнити імунітет, а отже, підвищити опірність організму до вірусних інфекцій, простудних захворювань. У даному випадку людина стверджує, що вилікувала й радикуліт. Таке можливо, адже чимало радикулітних болів пов’язано з вірусною інфекцією. Будь-яке загартування не можна починати в період загострення хронічних хвороб і в період гострих захворювань (бронхіту, ангіни тощо). Робити це варто тільки через 2-3 тижні після цілковитого одужання. Причому — поступово, і краще — з літа. Починати обливатися холодною водою, купатися у водоймі потрібно в теплу пору року. Дітям і старшим людям раджу спочатку поробити ванночки для ніг, щодня знижуючи температуру на 1 градус. А ось відразу без підготовки кидатися у водойму взимку не рекомендую. Цим можна викликати шок організму, що відгукнеться хворобами і ввесь запал до моржування мине. До речі, після загартувальних процедур, занурення у холодну воду, не можна інтенсивно розтиратися. Потрібно загорнутися в рушник, потім — промокнути тіло. Бо після холоду судини людини звужуються і коли розтиратися, вони вимушені за короткий період розширятися, що не дуже для них добре. Звісно, що краще загартування починати з раннього дитинства. Дуже обережно підходити до загартування потрібно людям з серцевою недостатністю, вадами серця. Не варто обливатися холодною водою жінкам, які годують дітей груддю (можна заробити мастит), пацієнтам у післяопераційний період, або якщо вони приймають променеву, хімічну терапію чи мають шкірні інфекційні захворювання.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також