Російський економіст і нинішній житель США Андрій Ілларіонов дає слушні поради Україні: не зациклюватися на агресії Путіна, не чекати революції в Росії, а змусити своїх політиків реформувати економіку і країну. Ілларіонов став постійним коментатором подій в Україні ще до початку Майдану. Він зробив низку прогнозів, у тому числі про плани Путіна почати наступ на Україну і захопити Крим у лютому, про початок кампанії захоплень адміністративних будівель на Донбасі 6 квітня, про масоване вторгнення російських військ 24 серпня, про загрозу наступаючого дефолту. Майже всі його прогнози збулися.
Андрій Ілларіонов
Зрозуміла стурбованість українців щодо того, що наступне зробить Путін. Незалежно від цього головна проблема для вас — захистити країну. Треба ставитися до його дій як до неминучого природного явища: у січні настають морози, і це неминуче. Те ж саме і з Путіним — він прийняв рішення про війну проти України, і вплинути на нього тепер практично неможливо... Багато хто в Україні чекає, що або вам допоможуть ззовні грошима, або хтось ззовні зупинить агресора, або Росія вибухне. Постарайтеся менше думати про те, що відбувається зовні! У російського протесту зараз небагато перспектив. В умовах напівтоталітарного режиму протести, як правило, закінчуються одним — його активні учасники можуть опинитися за ґратами...
Ви вже зробили великий крок у боротьбі України за справжню незалежність, Майдан — це грандіозна перемога громадянського суспільства. Жодна країна усвіті не скоювала такої революції. Це викликає щире захоплення і величезне бажання допомогти. Перемога Майдану — це дуже важливий, але тільки перший крок. Треба зробити ще два невеликих кроки — перемогти Путіна у війні і провести реформи в Україні. Саме в Україні сьогодні вирішується доля світу. Якщо ви не утримаєтеся, якщо програєте в цих двох війнах проти агресора і економічної та державної неефективності, то загальна ситуація у світі погіршиться неймовірно — настільки, наскільки сьогодні ніхто не може передбачити.
Кінцева мета Путіна — контроль над Україною. Збирається він йти на Прибалтику? Збирається, якщо спочатку переможе вас. Як далеко він може зайти? Настільки, наскільки ви йому це дозволите. Якоюсь мірою, те, що відбувається зараз, — це вже світова війна. Війна, яку Путін почав 27 липня 2013 — в день 1025-річного ювілею Хрещення Русі. Цю війну він веде проти України, Грузії, Молдови, Білорусі, Балтії, Європи, США, НАТО. Путін не веде війни проти Північної Кореї, Індії, Китаю, Куби, Ірану, Сирії, Венесуели, Зімбабве.
Путін почав планувати військові дії проти України давно — більше десяти років тому, ще до першого Майдану. Ще в квітні цього року він розраховував встановити над половиною України військовий контроль. Зараз він розуміє, що окупація такої території неможлива. Тому він намагається підкупити українських політиків і чиновників так само, як він це робив з колишніми українськими керівниками.
"П'ята колона" в Україні — це не тільки проросійські політики. Ті, хто нічого не робить для захисту країни, де-факто працюють на Путіна. Це ті, хто за десять місяців з перемоги Майдану майже нічого не зробив у галузі реформ. Хто здав Крим без єдиного пострілу. Хто допустив Іловайську трагедію. Всі ці рішення приймали конкретні люди, що перебувають у нинішніх органах державної влади.
Чому Захід зробив вже чотири хвилі санкцій проти Росії, а Україна — жодної? До ЄС і США можна пред'явити чимало претензій, і багато з них будуть заслуженими, але вони принаймні зайняли моральну позицію — підтримують жертву агресії. А що ж зробила сама жертва?
Громадянському суспільству в Україні більше не треба намагатися впливати на владу, треба ставати владою. Це відбудеться не відразу, не з першої спроби. Але тоді треба вжити другу, третю, десяту спробу — до тих пір, поки не вийде. Такий політичний процес. Сьогодні у Верховній Раді набагато більше нормальних людей, які краще розуміють, що потрібно країні. Треба домогтися, щоб вони стали більшістю і в Раді, і в уряді, і щоб їхній представник став президентом.
Головний секрет успішних реформ — наявність у владі вільних людей з розумінням, що таке свобода. Грузії пощастило — в ній президентом став Михаїл Саакашвілі. Відразу після перемоги на виборах він почав робити те, що необхідно для створення вільної, сильної, ефективної держави. В Україні минуло десять місяців після перемоги революції. Було сформовано уряд, було обрано президента і Верховну Раду. Але досі необхідних кроків із закріплення в країні вільної економіки і вільного суспільства не зроблено. У владі опинилися люди, в яких такого розуміння, такого бачення, такої відповідальності перед власним народом немає.
Цієї зими в Україні люди можуть замерзнути — це, на жаль, реальність. Ще в березні цього року, зустрічаючись з прем'єром України, ми разом з Кахою Бендукідзе запропонували програму реформи енергосектора. Ця реформа забезпечила б лібералізацію цін на енергоносії та адаптацію енергетичного ринку до нових умов в період теплих весняних і літніх місяців. Потрібно це було зробити для того, щоб Україна могла вступити в зиму 2014-2015 років з уже сформованим новим енергетичним ринком, з новими компаніями, які будуть поставляти енергоресурси в Україні. У цьому випадку ніякої енергокризи б не сталося. На превеликий жаль, реформа не була здійснена. Тому Україна входить у зиму в умовах обмежених постачань палива, з нелібералізованим ринком і величезними енергосубсидіями.
Міністерство інформаційної політики — це помилка. Самим фактом свого існування воно працює на Путіна. Ввесь цей час — до створення цього міністерства — Україна представляла собою альтернативу путінській Росії — вільне суспільство, вільні ЗМІ, вільні дискусії. І ось тепер влада починає знищувати українську свободу. Навіщо? Щоб бути схожими на путінську Росію? Жодного відношення до ведення інформаційної війни це відомство не має. Зате у нього з'являються повноваження з регулювання засобів масової інформації, встановлення стандартів, реєстрації ЗМІ. Це якраз обмежує можливості українського громадянського суспільства та ЗМІ вести вільну діяльність, у тому числі щодо протистояння інформаційній війні з боку Росії.
