Не скажу точно, коли це почалося, але наприкінці 2014-го частина народу вже називала Петра Порошенка цим звучним прізвищем. Для когось це було так грайливо, так «неоднозначно»… Навіть кілька цілком ніби нормальних моїх знайомих підхопили цей вірус. Від кого саме? Про це пізніше.
Спочатку про момент, коли вся ця публіка вмить припинила називати Порошенка Вальцманом. Це сталося тоді, коли було запущено передвиборчу кампанію чинного президента Зеленського. В одну мить слово Вальцман зникло із словникового запасу українців. Немов по команді. Власне, а чому немов? Як на мене, команда була і йшла вона з контори, що колись звалася КГБ. Я не про нашу СБУ, якій не до таких дурниць — СБУ гроші заробляє собі й людям. Отож контора дала команду відбій і Вальцман зник, ніби його й не було. І не тому, що «зелений» кандидат був і є не вигаданим, а справжнім… Ні, не Вальцманом. На жаль, Володимир Зеленський, як показав час, зовсім не Вальцман. Тому що справжні Вальцмани створили у голій пустелі процвітаючий Ізраїль із найсильнішою розвідкою світу. З потужною армією, яка готова щохвилини піти у бій і захистити свою країну. В Україні справжні Вальцмани захищають нашу державу і працюють на її процвітання. Несправжні ж Вальцмани переховуються в Ізраїлі від правосуддя після скоєних в інших країнах злочинів, а в Україні крадуть усе що можуть і готові продати батьківщину за вигідною ціною. Років двадцять тому мене самого деякі доброзичливці називали Вальцманом, що сприймалося мною як комплімент. Останнім часом щось не називають. Виходить, не заслужив. Виходить, мені ще далеко до справжніх Вальцманів, на яких тепер і залишається сподіватися. На кого ж іще? Не на Порошенка ж, бо він вже другий рік як не Вальцман.