Відстоювати свої «кровні» паї з допомогою підручного реманенту минулого тижня були готові мешканці приміського Нового Двору. Людей не на жарт перелякала техніка — трактори, вантажівки, а також робітники, які демонстрували повну готовність засіяти поле буряками. І неважливо, що у селян на руках були акти на право власності на ці земельні ділянки, а про своє бажання вийти з СВК вони заявили ще торік. У них ніхто нічого не питав. Власники наділів вже й вирішили, що землю у них відберуть, а акти визнають недійсними. Навіть підозри існували, що їх обдурив голова СВК, тишком-нишком продавши селянські землі. На підмогу селянам потрохи почали підходити сусіди. Машини гуркотять, робота кипить, а люди не пускають їх на поле.
«На цьому полі сім чоловік мають акти на земельні ділянки. Ми сьогодні хотіли йти в Інститут землевпорядкування, щоб позначити наділи в натурі. А тут техніки понаганяли та кажуть, чого ви нас не попередили, що у вас є акти. Що, не знаєте, що посівна розпочинається. Вони хочуть засіяти все поле!», — говорить землевласниця Раїса Булавська. Підходимо до одного з агрономів, запитуємо, що відбувається, хто тут головний, чиї трактори? «У нас договір з головою СВК. Він сказав, що всі землі наша фірма забирає, вони вільні. Ми не знали, що там є чиїсь наділи», — говорить агроном, який навідріз відмовився назвати своє ім’я. Також не хоче наш загадковий агроном називати фірму, яка розпочала посівну. «Тут група компаній. На заводі один директор, на полі ще один директор. Хто головний навіть не знаю... Є хазяї, є виконуючі директори. Але вони не захочуть з вами говорити...» — не відкриває таємницю чоловік. Нарешті після довгих перепитувань називає прізвище: «Камінський Анатолій Іванович, здається. Він у них там віце-президент чи якось там». Але з’ясовувати ситуацію з вищим керівництвом в особі депутата облради Камінського було вже ні до чого — конфлікт вирішили відразу ж після того, як на поле підійшла землевпорядник з місцевого СВК Поліна Фурдига. Взяли карту поля, почали розбиратися. «Ви ж отримали державні акти, треба було прийти і сказати, що забираєте їх. Поле ж не чекає — треба засіяти... Добре, ваші наділи чіпати не будемо», — роз’яснила ситуацію пані Поліна і принагідно поскаржилася: — Як тепер засіяти так, щоб обійти розкидані по всьому полю приватні наділи?». Проблему, здавалось би, вирішили, пайовики серед бурякового поля зможуть посіяти чи посадити все, що захочуть. І земля залишиться при них — кожен пай від 2 до 4 гектарів. Однак селяни хвилюються. Бо вже усі в Новому Дворі знають, скільки коштує їхня земля, уже дехто і план забудови бачив, за яким на околиці Рівного виросте новий мікрорайон. «Сьогодні майже всі паї продані, — каже Микола Подолянчук, який відстоює в приміській зоні землю своєї тещі. — Раніше платили по 3-4 тисячі доларів за пай і люди продавали. Тепер стали розумнішими — вже й за 40 тисяч не продають, бо знають, що це ціна десяти соток, а не трьох гектарів. Саме тому селяни так різко протестують, як тільки бачать натяк на те, що землю в них відберуть, готові за вила взятися, техніку перепинити. А мені жаль свою тещу — вона все життя пропрацювала, не розгинаючи спини, на колгоспному полі і тепер спокійно не може пожити вже із своєю землею. Всі ті проблеми витягнули з неї всі нерви і останнє здоров’я».
